Гаррі Поттер і келих вогню

— Вставай! — зашипіла Парваті. — Треба танцювати!

Встаючи, Гаррі перечепився за свою мантію. «Фатальні сестри» почали грати якусь повільну сумну мелодію. Гаррі вийшов на яскраво освітлене місце для танців, старанно уникаючи поглядів. І все ж він таки бачив Шеймуса та Діна, котрі махали йому й гиготіли. Наступної миті Парваті схопила його руки, одну поклала собі на талію, а другу міцно стиснула у своїй.

Усе не так і жахливо, як могло бути, думав Гаррі, повільно обертаючись на місці. Танець вела Парваті. Він намагався дивитися поверх голів, але невдовзі багато глядачів теж повиходило танцювати, тож чемпіони не були більше в центрі уваги. Неподалік танцювали Невіл та Джіні — Гаррі бачив, як часто Джіні морщилася, коли Невіл наступав їй на ногу. Дамблдор вальсував з мадам Максім. Він супроти неї був мов карлик: вершечок його гостроверхого капелюха лоскотав їй підборіддя. Одначе рухалась вона дуже граційно, як на жінку таких розмірів. Дикозор Муді незграбно шкутильгав поряд з професоркою Сіністрою, що нервово виверталася від його дерев’яної ноги.

— Гарні шкарпетки, Поттер, — прогарчав Муді, коли вони опинилися дуже близько. Професорове магічне око дивилося крізь мантію Гаррі.

— А, так, це мені сплів ельф–домовик Добі, — засміявся Гаррі.

— Він такий страшний! — зашепотіла Парваті, коли Муді пошкутильгав далі. — Таке око треба заборонити!

Гаррі з полегшенням почув останню тремтливу ноту козики. «Фатальні сестри» перестали грати, оплески знову заповнили залу, й Гаррі відразу ж відступив від Парваті.

— Може, сядемо?

— Але ж… це така гарна пісня! — сказала Парваті, коли «Фатальні сестри» почали нову мелодію, набагато швидшу за попередню.

— А мені не подобається, — збрехав Гаррі і повів її з танцювального майданчика повз Фреда та Анжеліну, котрі танцювали так бурхливо, що всі довкола них розступилися, побоюючись травм. Вони підійшли до столу, за яким сиділи Рон та Падма.

— Як справи? — запитав Гаррі в Рона, сідаючи поруч з ним і відкриваючи пляшку маслопива.

Рон не відповів. Він з люттю дивився на Герміону та Крума, які танцювали неподалік. Падма сиділа, схрестивши руки, закинувши ногу на ногу й погойдуючи нею в такт музиці. Коли–не–коли вона кидала сердитий погляд на Рона, що цілковито її ігнорував. Парваті сіла з другого боку біля Гаррі, теж схрестила руки, теж заклала ногу на ногу, і менш ніж за хвилину її запросив на танець хлопець з Бобатону.

— Гаррі, ти не заперечуєш? — спитала Парваті.

— Що? — обізвався Гаррі. Він тепер дивився на Чо та Седрика.

— Та нічого, — відрізала Парваті й пішла з бобатонцем. Коли пісня закінчилася, Парваті назад не повернулася.

Підійшла Герміона й сіла на її стілець. Вона була трохи рум’яна від танців.

— Привіт, — сказав Гаррі. Рон промовчав.

— Гаряче, правда? — сказала Герміона, обмахуючись рукою. — Віктор пішов узяти чогось випити.

Рон зміряв її вбивчим поглядом.

— Віктор? — сказав він. — Він ще не попросив тебе казати на нього Вітя?

Герміона глянула на нього здивовано.

— Що з тобою? — запитала вона.

— Якщо ти не знаєш, — відповів Рон в’їдливо, — то я тобі не скажу.

Герміона подивилася на нього, потім на Гаррі.

Гаррі знизав плечима.

— Роне, що?..

— Він з Дурмстренґу! — сварливо сказав Рон. — Він змагається проти Гаррі! Проти Гоґвортсу! Та ти… ти… — Рон намагався знайти слово, достатньо сильне, щоб описати Герміонин злочин, — братаєшся з ворогом, ось що ти робиш!

Герміона з несподіванки роззявила рота.

— Не будь дурнем! — сказала вона за мить. — З ворогом! Якщо чесно — то хто з нас найбільше захоплювався, коли він прибув? Хто хотів узяти в нього автограф? Хто у себе в спальні тримає його модель?

Рон вирішив проігнорувати ці слова.

— Мабуть, він тебе запросив, коли ви обоє стирчали в бібліотеці?

— Так, — відповіла Герміона, і рожеві плями на її щоках пояскравішали. — То й що?

— І як це було? Ти заманювала його в сечу?

— Не заманювала! Якщо хочеш знати, він… він сказав, що приходив щодня до бібліотеки, щоб порозмовляти зі мною, але ніяк не міг наважитися!

Герміона промовила це дуже швидко й так зачервонілася, що стала одного кольору з мантією Парваті.

— Ну, ну… це така його баєчка, — Ронові слова прозвучали непереконливо.

— Що ти цим хочеш сказати?

— Це ж очевидно! Він учень Каркарофа, правда? Він знає, з ким ти приятелюєш… він просто намагається наблизитися до Гаррі — роздобути про нього інформацію, щоб зробити якусь шкоду..