Гаррі Поттер і келих вогню

Гаррі не забув Седрикової підказки, але не хотів приймати його допомоги, бо ставився до нього вельми прохолодно. Так чи так, а йому здавалося, що коли Седрик справді хотів йому допомогти, то мав би висловлюватися точніше. Адже він тоді однозначно пояснив Седрикові, що їх чекає в першому завданні, — а Седрик, замість рівноцінної віддяки, порадив прийняти ванну. Такої нікчемної допомоги Гаррі не потребував. Особливо від того, хто розгулює коридорами з Чо. І тому, коли в перший день нового навчального півріччя він пішов на уроки, його гнітила не тільки вага книжок, пергаментів та пер, а ще й думка про яйце.

Сніг усе ще лежав товстою ковдрою. Коли вони прийшли на гербалогію, шибки оранжерей були такі запітнявілі, що крізь них нічого не було видно. Ніхто в таку погоду не згоряв від нетерпіння потрапити на урок догляду за магічними істотами, хоч, як сказав Рон, скрути добряче б усіх розігріли — або ганяючись за учнями, або стріляючи своїми задніми частинами з такою силою, що Геґрідова халупа загорілася б.

Коли вони підійшли до хатини, то побачили біля передніх дверей стару відьму з коротко підстриженим сивим волоссям та довгим гострим підборіддям.

— Ану швидше, дзвінок був п’ять хвилин тому, — гиркала вона, поки учні брели до неї по снігу.

— А ви хто? — запитав її Рон. — Де Геґрід?

— Я — професорка Граблі–Планка, — сказала відьма. — Я тимчасово викладатиму у вас догляд за магічними істотами.

— Де Геґрід? — голосно повторив Гаррі.

— Він нездужає, — коротко відповіла професорка Граблі–Планка.

Гаррі почув тихий неприємний смішок і обернувся. То підходив Драко Мелфой зі слизеринцями. Вони сяяли з радості і зовсім не дивувалися новій учительці.

— Сюди, будь ласка, — сказала професорка й рушила повз загороду з величезними бобатонськими кіньми. Гаррі, Рон та Герміона пішли за нею, озираючись на Геґрідову хатину, всі вікна якої були зашторені. Невже Геґрід лежав усередині, самотній і хворий?

— А що таке з Геґрідом? — спитав Гаррі, поспішаючи, щоб наздогнати професорку.

— Тебе це не стосується, — відрізала вона, наче вирішила, що він занадто допитливий.

— Якраз стосується, — палко вигукнув Гаррі. — Що з ним?

Професорка Граблі–Планка вдала, що не чує. Вони проминули загороду, в якій, збившись докупи від холоду, стояли бобатонські коні, і подалися до дерева на краю лісу, біля якого стояв прив’язаний великий і красивий єдиноріг. Дівчата побачили його й заохкали.

— Він такий чудовий! — прошепотіла Лаванда. — Де вона його взяла? Їх, кажуть, дуже важко вловити!

Єдиноріг був таким білим, що сніг довкола нього здавався сірим. Він бив землю золотими копитами і відкидав назад голову.

— Хлопці, близько не підходьте! — гарикнула професорка, простягла руку і з силою стримала Гаррі. — Вони, ці єдинороги, більше люблять жіночий дотик. Дівчата, вперед. Підступаємо обережно. Помаленьку…

Професорка з дівчатами повільно підходила до єдинорога, залишивши хлопців стояти біля загороди й спостерігати.

Коли Граблі–Планка відійшла так, що вже не могла їх почути, Гаррі обернувся до Рона:

— Як ти думаєш, що з ним? Невже скрут?..

— Карочє, Поттер, на нього ніхто не нападав, якщо ти так подумав, — спокійно промовив Мелфой. — Йому просто соромно показувати свою гидку мармизу.

— Що ти верзеш? — обурився Гаррі.

Мелфой запхав руку в кишеню мантії і витяг звідти складену сторінку газети.

— На, — сказав він. — Так не хотілося, Поттер, тебе засмучувати…

Він посміхався, дивлячись, як Гаррі, вихопивши сторінку, розгорнув її й почав читати. Рон, Шеймус, Дін та Невіл заглядали йому через плече. На сторінці була стаття з фотографією Геґріда, на якій він мав надзвичайно хитрий вираз обличчя.

ВЕЛЕТЕНСЬКА ПОМИЛКА ДАМБЛДОРА

Албус Дамблдор, дивакуватий директор Гоґвортської школи чарів та чаклунства, ніколи не боявся призначати на вчительські посади непевних осіб, повідомляє Ріта Скітер, наш спеціальний кореспондент. У вересні цього року він найняв Аластора Муді на прізвисько «Дикозор», сумнозвісного та невдатного колишнього аврора, щоб навчати дітей захисту від темних мистецтв. Це рішення викликало подив і нерозуміння в Міністерстві магії — до цього спричинилася добре відома звичка Муді нападати на всякого, хто в його присутності зробить необережний рух. Дикозор Муді, одначе, здається відповідальним і доброзичливим поряд з напівлюдиною, яку Дамблдор узяв викладати предмет, що називається «Догляд за магічними істотами».