Гаррі Поттер і келих вогню

Зазвичай нових учителів вітали оплесками, та цього разу не заплескав ніхто, крім Дамблдора та Геґріда. Проте й вони досить швидко зупинилися, бо їхні оплески серед гнітючої тиглі прозвучали неприродно. Усі інші були так приголомшені химерним виглядом Муді, що просто вп’ялися в нього очима.

— Муді? — пробурмотів Ронові Гаррі. — Дикозор Муді? Це той, кого твій тато з самого ранку помчав рятувати?

— Та ніби так, — очманіло пробелькотів Рон.

— А що з ним сталося? — прошепотіла Герміона. — Що з його обличчям?

— Не знаю, — відповів пошепки Рон, зацікавлено розглядаючи Муді.

Муді, здавалося, анітрохи не збентежив цей не дуже теплий прийом. Навіть не глянувши на глек з гарбузовим соком перед собою, він вийняв зі своєї дорожньої мантії невеличку баклажку й добряче до неї приклався. Коли він підносив руку, його мантія відхилилась, і Гаррі побачив під столом частину дерев’яної ноги, що завершувалася кігтистою стопою.

Дамблдор знову прокашлявся.

— Як я вже казав, — усміхнувся він учням, що й далі очманіло розглядали Дикозора Муці, — ми удостоєні честі в наступні місяці провести тут змагання, які не відбувалися вже понад сторіччя. З превеликим задоволенням доводжу до вашого відома, що цього року в Гоґвортсі проходитиме Тричаклунський турнір.

— ЖАРТУЄТЕ! — вигукнув уголос Фред Візлі.

Напруженість, що охопила було залу, коли тут з’явився Муді, зненацька розвіялася. Майже всі розреготались, а Дамблдор доброзичливо усміхнувся.

— Я не жартую, містере Візлі, — додав він, — але… до речі, цього літа я почув чудовий жарт про троля, відьму й гнома, що пішли разом до бару…

Професорка Макґонеґел голосно закашлялася.

— Е–е… але, мабуть, іншим разом… так… — затнувся Дамблдор. — То на чому я зупинився? Ага, Тричаклунський турнір… Не всі з вас знають, що на ньому діється, тож ті, хто знає, не будуть, сподіваюся, проти, якщо я коротенько все поясню.

Отож Тричаклунський турнір було започатковано років сімсот тому як товариське змагання між трьома найбільшими в Європі чаклунськими школами — Гоґвортсом, Бобатоном та Дурмстренґом. Кожна школа визначала свого чемпіона, і ці три чемпіони змагалися у виконанні трьох магічних завдань. Щоп’ять років кожна школа почергово приймала в себе учасників турніру, і це вважалося найкращим засобом налагодження контактів між юними чаклунами й чарівницями різних національностей… аж доки смертність не зросла аж так, що турнір було зупинено.

— Смертність? — стурбовано прошепотіла Герміона.

Проте більшість учнів не поділяли її тривоги. Вони збуджено перешіптувалися, та й Гаррі самому було цікавіше більше довідатися про турнір, аніж перейматися смертями, що сталися сотні років тому.

— За минулі століття було кілька спроб відновити турнір, — вів далі Дамблдор, — та жодна з них не здобулася на успіх. Однак наші відділи міжнародної магічної співпраці, а також магічної фізкультури і спорту вирішили, що настав час для нової спроби. Цього літа ми ретельно попрацювали над тим, щоб жоден чемпіон або чемпіонка не зазнали смертельної небезпеки.

Директори Бобатону і Дурмстренґу прибудуть сюди в жовтні з остаточними переліками претендентів, а відбір трьох чемпіонів відбуватиметься під час Гелловіну. Непідкупний суддя вирішить, хто з учнів найдостойніший змагатися за Тричаклунський кубок, за честь своєї школи і за персональний приз — тисячу ґалеонів.

— Це мій шанс! — прошепотів Фред Візлі, і обличчя в нього аж засяяло від перспективи такої нечуваної слави й багатства.

Та не він один уявив себе чемпіоном Гоґвортсу. Гаррі бачив, як за столами учні пожирали поглядами Дамблдора або гарячково перешіптувалися з сусідами. Та ось Дамблдор заговорив знову, і в залі відразу запанувала тиша.

— Я знаю, що кожен з вас прагнув би завоювати для Гоґвортсу Тричаклунський кубок, — сказав він, — але директори шкіл–учасниць та Міністерство магії узгодили певні вікові обмеження щодо цьогорічних претендентів. Отже, учасниками конкурсу зможуть стати лише повнолітні учні, яким виповнилися не менше сімнадцяти років. Ми, — Дамблдор заговорив трохи голосніше, бо дехто з учнів заобурювався, а близнюки Візлі взагалі оскаженіли, — вважаємо це необхідною умовою, адже турнірні завдання залишаються складними й небезпечними попри всі запобіжні заходи, тож малоймовірно, щоб з ними могли впоратися учні молодших класів. Я особисто подбаю, щоб жоден неповнолітній учень не зміг замилити очі нашому непідкупному судді й хитрощами стати чемпіоном Гоґвортсу. — Він зиркнув на протестуючі обличчя Фреда й Джорджа, а його ясно–сині очі зблиснули. — Тому я прошу: якщо вам не виповнилося сімнадцяти років, на конкурс не зголошуйтесь.