Гаррі Поттер і келих вогню

— Авжеж не чув, — жваво відказала Герміона, — бо я її щойно створила.

— Так? — здивувався Рон. — І скільки в ній членів?

— Ну… якщо ви вступите… то буде троє, — відповіла Герміона.

— І ти думаєш, що ми будемо швендяти зі значками, на яких написано «сеча»? — запитав Рон.

— ССЕЧА! — обурилася Герміона. — Я хотіла дописати «Годі знущатися над нашими побратимами–чарівниками, борімося за зміну їхнього правового статусу», але це не вмістилося на значку. Тож це буде назва нашого маніфесту.

Вона показала їм сувій пергаменту.

— Я ретельно дослідила все в бібліотеці. Ельфи вже багато століть перебувають у рабстві. Аж не віриться, що досі ніхто не звертав на це уваги.

— Герміоно, послухай, нарешті! — голосно крикнув Рон. — Їм… Це… Подобається… Їм подобається бути в рабстві!

— Наша програма–мінімум, — ще голосніше крикнула Герміона, вдаючи, що нічого не почула, — полягає в забезпеченні ельфам–домовикам справедливої платні й задовільних умов праці. Програма–максимум передбачає внесення змін у закон про заборону використання чарівної палички та спробу залучити когось із ельфів до роботи у відділі контролю за магічними істотами, адже вони там зовсім не представлені.

— А як нам це зробити? — здивувався Гаррі.

— Спочатку навербуємо нових членів, — жваво пояснила Герміона. — Їм для цього треба буде купити значок — він коштує два серпики, — а на виручені кошти виготовимо листівки. Роне, ти будеш скарбником… у мене нагорі є бляшанка для збирання грошей… а ти, Гаррі — секретарем, тож можеш записувати мої слова для протоколу наших перших зборів.

Герміона на мить замовкла, радісно поглядаючи на хлопців, а Гаррі не знав, що йому робити: чи перечити Герміоні, чи реготати, дивлячись на Ронів вираз обличчя. Цю тишу порушив не Рон, який ніби заціпенів, а легеньке постукування в шибку. Гаррі зиркнув туди й побачив у місячному сяйві білу полярну сову, що сиділа на карнизі під вікном спорожнілої вже вітальні.

— Гедвіґо! — крикнув він і кинувся до вікна, рвучко його відчиняючи.

Гедвіґа пурхнула в кімнату, підлетіла до столу й приземлилася на сувій з Гарріним гороскопом.

— Нарешті! — зрадів Гаррі, кинувшись до сови.

— Вона принесла відповідь! — захвилювався Рон, показуючи на брудний аркуш пергаменту, прив’язаний до Гедвіжиної лапи.

Гаррі поспіхом його відв’язав і почав читати, а Гедвіґа вмостилася йому на коліна, тихенько ухкаючи.

— Що він пише? — затамувала подих Герміона.

Лист був коротесенький, і його явно було нашкрябано у великому поспіху. Гаррі почав читати вголос:

Гаррі!

Негайно вилітаю на північ. До мене вже доходили різні дивні чутки, тож новина про твій шрам стала останньою краплею. Якщо він знову заболить, іди прямо до Дамблдора — кажуть, він запросив на роботу Дикозора, котрий уже був на пенсії, а це означає, що Дамблдор добре читає знаки, навіть якщо ніхто інший їх не читає.

Скоро сконтактуємось. Мої вітання Ронові й Герміоні. Будь пильний, Гаррі.

Сіріус.

Гаррі глянув на Рона з Герміоною, а ті витріщилися на нього.

— Він вилітає на північ? — прошепотіла Герміона. — Тобто, повертається?

— Які знаки читає Дамблдор? — перепитав спантеличено Рон. — Гаррі… що сталося?

Бо Гаррі раптом гупнув себе по лобі кулаком, аж Гедвіґа впала йому з колін.

— Я не повинен був йому говорити! — люто вигукнув Гаррі.

— Що ти верзеш? — нічого не розумів Рон.

— Він подумав, що мусить вертатися! — Гаррі вдарив кулаком по столі, а Гедвіґа злетіла на спинку Ронового стільця, обурено ухкаючи. — Бо він вирішив, що я потрапив у біду! А зі мною все гаразд!.. Нема в мене для тебе нічого, — роздратовано кинув Гаррі Гедвідзі, що вичікувально клацала дзьобом, — якщо хочеш їсти, то лети в соварню.

Гедвіґа зиркнула на Гаррі з величезною образою і пурхнула до відчиненого вікна, ляпнувши його по голові крилом.

— Гаррі, — заспокійливо почала було Герміона.

— Я йду спати, — урвав її Гаррі. — Побачимося вранці.

Нагорі в спальні він натяг піжаму й заліз у ліжко, хоч анітрохи не почувався втомленим.

Якщо Сіріус повернеться, і його впіймають, то це станеться через Гаррі. Навіщо він усе розпатякав? Заболіло на якусь секунду, а він… якби ж то йому вистачило розуму тримати язика за зубами…

Він чув, як у спальню зайшов Рон, але не озвався до нього. Гаррі ще довго лежав і дивився на темну запону свого ліжка. У спальні панувала цілковита тиша, і якби Гаррі не був такий задуманий, то усвідомив би, що не чути звичного Невілового хропіння, а отже, не спалося не тільки йому.