Дві вежі

Гобіти, засоромлені, знову сіли. Солдати повернулися до своїх справ — вони вирішили, що капітан просто жартував з гістьми.

— Ну, Фродо, — мовив Фарамир, — якщо ти зберігаєш ЦЕ, не прагнучи заволодіти, ти гідний усілякої поваги — і співчуття. Я нічого не чув про Гобітанію — чи там всі такі? Серед вас повинні панувати мир та злагода, а садівники, мабуть, користаються великою пошаною?

— Не все так добре, як хотілося б, — сказав Фродо, — але щодо садівників ти вгадав.

— Як же повинна була стомити вас далека дорога… Скінчимо розмову, лягайте спати і ні про що не турбуйтеся. Я не хочу бачити ЦЬОГО, не стану торкатися і не бажаю більше нічого знати (я вже й так довідався забагато!). Скажіть тільки, куди ви маєте намір іти, бо вранці ми розлучимося, а протягом ночі я встигну все обміркувати.

Фродо вгамував тремтіння від переляку, і відразу навалилася на нього велика втома. Опиратися вже забракло сили.

— Я шукав дорогу до Мордору, — ледве вимовив він. — Йшов до Горгороту. Я повинен відшукати Вогняну Гору і кинути ЦЕ у вогонь. Так наказав мені Гандальф. Тільки навряд чи я дійду…

Фродо хитнувся і заплющив очі. Фарамир дбайливо підхопив його на руки, переніс на постіль і тепло укрив. Фродо миттєво занурився в глибокий сон. Поруч приготували постіль для Сема. Він було засперечався, але потім низько вклонився Фарамиру:

— На добраніч! Ви виграли, пане!

— От як? — здивувався Фарамир. — Що ти маєш на увазі?

— Золото виявилося найвищої проби!

Фарамир посміхнувся:

— Сміливого слугу знайшов собі Фродо! Що ж, похвала з вуст гідної людини — найкраща з нагород. Але я похвали не заслужив: просто вчинив, як мусив.

— Та це ж найважче! Знаєте, пане, ви помітили в панові Фродо щось ельфійське — це вірно! Але я додам, що ви, пане, нагадуєте мені… так, поза сумнівом, — Гандальфа Сірого!

— Чому б і ні? — сказав Фарамир. — Можливо, ти чуєш дух Нуменора… На добраніч!

Розділ 6

ПОТАЙНЕ ОЗЕРО

Фродо прокинувся від чийогось погляду і побачив Фарамира, який схилився над лежанкою. На мить гобіт відчув колишній жах, і Фродо мимоволі відсахнувся.

— Невже ще боїшся? — запитав Фарамир.

— А що, вже ранок?

— Місяць заходить. Треба порадитися. Вибач, що перервав твій відпочинок…

— Добре, ходімо, — погодився Фродо, вщкидаючи ковдру і пухнасті шкури.

Його відразу ж охопив холод — вогню не розводили, і печера до ранку нахолола. Шумів водоспад, люди спали. Фродо накинув плащ і пішов за Фарамиром.

Сема не будили, але він прокинувся сам, начебто його штовхнули, побачив порожню постіль Фродо і підхопився. Дві темні постаті посувалися на тлі арки, немов затягнутої молочно–білим шовком, але краса водоспаду зараз не вабила Сема. Він нишком пройшов між сплячими на розстеленому сіні воїнами і подався слідом за Фродо і Фарамиром до вузеньких бокових дверцят.

Пройшовши темним коридором, потім мокрими сходинками нагору, вони опинилися на невеликому рундуку; крізь прорубане в стіні вікно пробивалося слабке світло. Звідси одні східці вели, мабуть, до берега струмка, а другі, закручені гвинтом — нагору ліворуч. По них Фарамир повів Фродо на пласку, нічим не огороджену вершину стрімчака. Тут протікав відведений колись з печери струмок; підстрибнувши на гострій крайці, він із шумом обривався прямовисно вниз, вода закручувалася, пінилася і відразу ж зникала. На краю урвища нерухомо стояв вартовий.

Було тихо, все спало. На заході низько над обрієм висів повний місяць. Ніжна срібляста пара знялася над долиною, а за Андуїном, у густій тіні, причаїлися Білі гори, Еред–Німрас, тільки засніжені піки біліли, мов зуби дракона, — холодні, гострі, чужі. Хтозна, чи не сплять там зараз на привалі покинуті друзі? Чи вони вже заснули вічним сном? Навіщо Фарамир привів Фродо сюди, перервавши блаженне забуття?

Сем, не втримавшись, шепнув, упевнений, що його ніхто інший не почує:

— Краєвид чудовий, пане, щоправда, тільки чогось холодно та на серці важко. Що ви тутечки робите?

Фарамир відразу ж відгукнувся:

— Місяць заходить. Красуня Ітіль, ідучи на спочинок, прощається з сивим Міндолуїном. Але я покликав вас не милуватися краєвидом… до речі, Сема я взагалі не запрошував: якщо мерзнеш, нарікай на свою підозрілість! Потім вип’ємо вина, і ви зігрієтесь. А зараз подивіться!