Чоловік довго й утомлено перевів подих.
— Така дрібна справа, а вимагає багато сили, — видихнувши все повітря, що було в ньому, сказав він. — Стільки, що життя може скоротитися. Однак, гадаю, ви принаймні зрозуміли, що я — не жалюгідний шахрай.
Аомаме не відповіла.
Глибоко дихаючи, чоловік відновлював сили. Годинник, трохи зсунувшись убік, ніби нічого й не сталося, і далі вистукував час. Аомаме стежила за ним, поки секундна стрілка не зробила один оберт.
— Ви маєте особливі здібності, — сухо сказала вона.
— Як бачите.
— У «Братах Карамазових» розповідається про диявола й Христа, — сказала Аомаме. — У Христа, який постився у пустелі, диявол вимагав: «Зроби чудо!». Мовляв, перетвори камінь на хліб. Але Христос знехтував його вимогою. Бо чудо було диявольською спокусою.
— Я знаю. І я читав «Братів Карамазових». Звичайно, ви маєте рацію. Подібні хвастощі нічого не вирішують. Але треба було за короткий час вас переконати. От чому я насмілився це показати.
Аомаме мовчала.
— У цьому світі нема ні абсолютного добра, ні абсолютного зла, — сказав чоловік. — Добро й зло не стоять на місці, а постійно міняються ролями. Одне добро наступної миті може перетворитися на зло. І навпаки. Подібний світ описав Достоєвський у «Братах Карамазових». Головне — підтримувати рівновагу між добром і злом, що перебувають у безперервній круговерті. Якщо доходить до перекосу в один бік, то підтримати мораль стає важко. Отож рівновага — це добро. В цьому розумінні я повинен умерти, щоб підтримати її.
— Я не відчуваю зараз потреби вас убивати, — рішуче сказала Аомаме. — Ви, мабуть, знаєте, що я прийшла сюди з цим наміром. Не могла допустити існування такої, як ви, людини. Будь-що готувалася вас прибрати з цього світу. Однак зараз я вже не маю цього наміру. Ви страшно мучитеся, і я знаю про ваші страждання. У таких муках ви повинні знесиліти й умерти. А допомагати вам умерти легкою смертю я вже не маю охоти.
Усе ще лежачи долілиць, чоловік легенько кивнув.
— Якщо ви мене вб'єте, мої люди повсюди вас переслідуватимуть. Вони — фанатичні особи й дуже вперті. Якщо мене не стане, секта втратить доцентрову силу. Та якщо система утворилася, то починає підтримувати власне існування.
Аомаме слухала, що розповідає чоловік.
— Вони вчинили зло вашій подрузі, — сказав чоловік.
— Моїй подрузі?
— Жінці з наручниками. Як там її…
У душі Аомаме вмить настав спокій. Буря почуттів уже вляглася. Лише висіла важка тиша.
— Аюмі Накано, — сказала вона.
— Сталося нещастя.
— Ви це зробили? — холодним голосом спитала Аомаме. — Ви вбили Аюмі?
— Я її не вбивав.
— Але ви чомусь знаєте, що хтось Аюмі вбив.
— Експерт розвідав, — відповів чоловік. — Навіть невідомо, хто її вбив. Ми лише знаємо, що вашу подругу, жінку-поліцейського, хтось задушив у якомусь готелі.
Права рука Аомаме знову стиснулася.
— Але ж ви сказали: «Вони вчинили зло вашій подрузі».
— Я не міг цьому запобігти. Якщо навіть хтось її вбив, то, видно, цілився в найслабшу ланку. Як вовк, що накидається на найкволішу вівцю в отарі.
— Ви хочете сказати, що Аюмі була моєю найслабшою ланкою?
Чоловік мовчав.
— Але ж навіщо було її вбивати? Таку добру дівчину. Вона ж нікому не заподіяла жодної шкоди. Навіщо? Тому, що я до цього причетна? Якщо хотіли мене покарати, то хіба не могли мене саму знищити?
— Вони не могли вас знищити, — відповів чоловік.
— Чому? — спитала Аомаме. — Чому мене не могли знищити?
— Бо ви вже стали особливою людиною.
— Особливою людиною? — спитала вона. — В чому особливою?
— Про це ви дізнаєтеся пізніше.
— Пізніше?
— Коли настане відповідний час.
Аомаме знову скривилася.
— Не розумію, що ви кажете.
— Колись зрозумієте.
Аомаме хитнула головою.
— В усякому разі, поки що вони не можуть на мене напасти, тому й цілилися в найслабшу ланку в моєму житті. Щоб попередити мене, щоб я не позбавляла вас життя.
Чоловік мовчав. Його мовчанка підтверджувала її слова.
— Який жах! — сказала Аомаме. — Хоч її і вбили, ніщо в світі не змінилося.
— Та ні, вони — не вбивці. Власними руками нікого не знищують. Вашу подругу, мабуть, убило щось, сховане в ній самій. Раніше чи пізніше подібна трагедія мала статися, її життя було сповнене ризиків. Вони лише підстьобували її в потрібному напрямку. Ніби змінювали установку таймера.