1Q82. Книга перша

А проте коли вони наприкінці червня спробували влаштувати собі невеличкий еротичний бенкет (фактично це була остання їхня спільна акція), то ніяк не могли знайти бажаних партнерів. Змарнували багато часу, кілька разів змінили розважальні заклади, а результат залишався нульовим. Хоча була остання п'ятниця місяця, всі заклади в Роппонґі й Акасаці вражали такою порожнечею, що вибрати чоловіків з малої кількості відвідувачів ніяк не випадало. Небо затягли густі хмари, а над містом висіла гнітюча атмосфера, наче під час жалоби.

— Здається, сьогодні нічого не вийде. Поставимо крапку, — сказала Аомаме. Стрілки годинника показували половину одинадцятої.

Хоч-не-хоч з нею погодилася Аюмі.

— Такої безпросвітної п'ятниці я ще не бачила. Дарма наділа еротичну фіолетову білизну.

— Як повернетесь додому, станьте перед дзеркалом і помилуйтеся собою.

— Зробити таке в купальні поліцейського гуртожитку не посмію.

— Так чи інакше, сьогодні махнемо на все рукою, вип'ємо вдвох і поїдемо додому спати.

— Можливо, це й добре, — сказала Аюмі. І, ніби щось пригадавши, додала: — Так-так, але перед тим, може, десь трохи перекусимо? Маю зайвих тридцять тисяч єн.

Аомаме нахмурилася.

— Зайвих? Як це розуміти? Хіба ви постійно не скаржилися, що у вас низька зарплата?

Аюмі пошкребла вказівним пальцем бік носа.

— Річ у тому, що минулого разу я отримала від чоловіків тридцять тисяч єн. На прощання для оплати таксі. Ну, від тих двох, начебто зайнятих у бізнесі з нерухомістю, з якими ми розважалися.

— І ви взяли ті гроші? — здивувалася Аомаме.

— Можливо, вони вважали нас аматорками, — захихотівши, відповіла Аюмі. — Мабуть, їм і не спало на гадку, що мають справу з жінкою-поліцейським столичного управління поліції та інструкторкою з бойового мистецтва. Ну, а що поганого я зробила? Вони добре заробляють на оборудках з нерухомістю і, напевне, мають зайві гроші. Я взяла їх, подумавши, що коли-небудь з вами чимось поласуємо. Бо такі гроші не годяться на інші життєві потреби.

Аомаме особливо не розводилася на цю тему. Віддаватися чоловікові й брати за це гроші — таке не вкладалося їй у голові. Вона не уявляла собі, щоб щось подібне сталося з нею. Це все одно, що бачити своє спотворене зображення у викривленому дзеркалі. Та якщо подивитися з точки зору моралі, то що нормальніше: отримувати гроші за вбивство чоловіків чи за секс з ними? Важко сказати.

— Вас турбує те, що я взяла гроші від чоловіків? — занепокоєно спитала Аюмі.

— Не турбує, а скоріше здається трохи дивним. Викликає в душі опір те, що жінка-поліцейський поводиться, наче повія.

— Абсолютно ні, — впевнено заперечила Аюмі. — Це мене не турбує. Адже повія віддається чоловікові після того, як домовиться про плату. Завжди наперед. Мовляв, голубе, викладай грошики на стіл перед тим, як стягувати труси. Це — принцип. Бо якби після сексу чоловік сказав, що насправді не має чим платити, її діло прогоріло б. Тож коли гроші передають після сексу, без попередньої угоди про плату, мовляв, на таксі, то це лише вияв подяки. Такого з професійною повією не буває. От у чому різка відмінність між нею і мною.

У словах Аюмі була своя логіка.

Минулого разу Аомаме та Аюмі вибрали собі чоловіків від тридцяти п'яти до сорока п'яти років. Обох з густим волоссям, тож Аомаме пішла на компроміс. Вони сказали, що працюють у торгівлі нерухомістю. Та, судячи з їхніх костюмів від Гуґо Боса й краваток від Місоні, виходило, що вони не належать до таких велетенських компаній, як «Міцубісі» або «Міцуї», а до набагато меншої, агресивнішої й повороткішої. Можливо, з назвою, написаною «катаканою».^[42] Без набридливих внутрішніх правил, традиційних гордощів й обов'язкових тривалих робочих нарад. Без особистих здібностей в ній нема чого робити, але з ними можна добре заробляти. Один із чоловіків мав ключ від новенької «Alfa Romeo». Вони розповідали, що бракує приміщень для офісів. Економіка оправилася після нафтового шоку, проявляє ознаки пожвавлення, й дедалі швидше обертається капітал. Але самого зведення нових висотних будівель, мабуть, не досить.

— Схоже на те, що зараз торгівля нерухомістю дає великі доходи, — сказала Аомаме.

— Звичайно. Аомаме-сан, якщо маєте вільні гроші, то раджу вам купувати нерухомість, — сказала Аюмі. — На такій обмеженій території, як Токіо, циркулюють величезні кошти і вартість земельних ділянок само собою зростає. Якщо зараз щось купите, то не будете в програші. А коли пощастить, то наче поставите на явно виграшного коня під час кінських перегонів. На жаль, у такого дрібного службовця, як я, таких грошей нема. До речі, ви вмієте робити гроші?

---

42 Катакана — одна з двох японських азбук; компанії з назвами, написаними «катаканою», мають репутацію менш солідних.