Втрачений символ

Захарій хихикнув і зміряв поглядом Беламі.

— Так ось чому ви сюди прийшли, містере Беламі? Щоб накинутися на мене всією вашою масонською зграєю?

Беламі не відповів, а натомість спрямував шанобливий погляд на Пітера Соломона, немов нагадуючи Захарію, хто був владним господарем у цій кімнаті.

І Захарій обернувся до батька.

— Заку, — мовив Пітер. — Ми товчемо воду в ступі. Тому дозволь мені сказати ось що. Розумієш ти ту відповідальність, взяти яку тобі пропонують, чи ні, але мій родинний обов'язок полягає в тому, щоб я тебе з нею ознайомив. — Він показав рукою на піраміду. — Охороняти цю піраміду — це великий привілей. Я закликаю тебе подумати над такою почесною пропозицією кілька днів, перш ніж приймати рішення.

— Няньчити каменюку — це почесна пропозиція? — зневажливо спитав Захарій.

— Заку, у нашому світі є багато великих таємниць, — зітхнув Пітер. — Секретів, що виходять за межі наших найсміливіших фантазій. Ця піраміда захищає ці таємниці. А найважливішим є те, що настане час, можливо, протягом твого життя, коли цю піраміду нарешті розшифрують, розкривши її секрети. І це буде моментом великої трансформації людства. Тобі випадає можливість відіграти свою почесну роль у цьому процесі. Тому я хочу, щоб ти дуже серйозно над цим поміркував. Багатство — банальне і повсюдне, а мудрість — це велика рідкість. — Він кивнув на теку з документами, а потім — на піраміду. — Я благаю тебе не забувати, що багатство без мудрості часто закінчується катастрофою.

Захарій поглянув на батька як на божевільного.

— Можеш казати все, що завгодно, татку, але я не збираюся проміняти мою спадщину на цю каменюку. — Він кивнув на піраміду.

Пітер склав руки на грудях.

— Якщо ти вирішиш взяти на себе відповідальність, то я притримаю тобі і гроші, і піраміду, поки ти завершиш успішно своє навчання в масонському середовищі. На це підуть роки, але ти станеш людиною достатньо зрілою для того, щоб прийняти і гроші, і піраміду. Багатство і мудрість. Це потужна комбінація.

Захарій рвучко підскочив з крісла.

— Батьку, припини заради Бога! Ти що, не розумієш, що мені начхати і на масонів, і на кам'яні піраміди, і на древні таємниці? — Він простягнув руку, схопив теку і помахав нею перед очима батька. — Це належить мені по праву народження! Так само, як і всім тим Соломонам, що прийшли у цей світ до мене! Невже ти хочеш видурити у мене мою спадщину якимись недолугими байками про мапи древніх скарбів? — І, взявши теку під пахву, він гордовито покрокував повз Беламі до внутрішніх дверей кабінету.

— Захарію, стривай! — батько кинувся за ним і наздогнав сина на порозі, коли той уже ступив крок у вечірню темряву. — Роби що хочеш, але ніколи й нікому не кажи про піраміду, яку ти бачив! — вигукнув Пітер тремтячим голосом. — Нікому й ніколи!

Та Захарій проігнорував його слова і розчинився в темряві.

З очима, сповненими болю, повернувся Пітер Соломон до свого стола і важко опустився в шкіряне крісло. Після тривалої тиші він підняв на Беламі очі і з вимученою посмішкою сказав:

— Усе гаразд.

Беламі зітхнув, розділяючи з ним його біль.

— Пітере, я не хочу здатися грубим, але... ти йому довіряєш?

Соломон дивився перед собою невидющими очима.

— Я хотів сказати... — продовжив Беламі, — ти віриш, що він нікому не скаже про піраміду?

Пітер безтямно дивився в нікуди.

— Не знаю, що й сказати, Ворене. Я навіть не впевнений, що мені колись захочеться його побачити.

Беламі підвівся і заходив туди-сюди перед великим столом.

— Я розумію, Пітере, ти просто виконав родинний обов'язок, але тепер, зважаючи на те, що тільки-но сталося, нам треба вжити запобіжних заходів. Мені слід повернути тобі горішній камінь, щоб ти зміг знайти для нього нову надійну схованку. Його має охороняти хтось інший.

— Чому? — спитав Соломон.

— Якщо Захарій комусь розповість про піраміду... і скаже про мою сьогоднішню присутність...

— Про горішній камінь він не знає нічого і він надто незрілий та неосвічений, щоб здогадатися про істинне значення горішнього каменя. Нам не треба шукати для нього нову схованку. Я триматиму піраміду у своєму сейфі. А ти зберігатимеш горішній камінь там, де ти його зараз тримаєш. Як і раніше.

Через шість років, на Різдво, коли родина і досі загоювала рани після смерті сина, у маєток Соломонів увірвався якийсь велетень і заявив, що це він убив Захарія у в'язниці. Нападник прийшов забрати піраміду, але натомість забрав життя Ізабель Соломон.