121  

Дужі руки проштовхнули його у двері й повели добре знайомим звивистим проходом. Важка тепла сирість цього приміщення зазвичай заспокоювала його. Але зараз він рясно спітнів.

«Навіщо ми сюди прийшли?»

Раптом Беламі зупинили й всадовили на лавку. М'язистий чоловік на мить розімкнув наручники, але тільки для того, щоб прикути йому руки за спиною до лавки.

— Що вам від мене потрібно?! — гнівно вигукнув Беламі, і серце його шалено закалатало.

Але у відповідь почулися стихаючі кроки і сичання дверей, що ковзнули і зачинилися.

Запала тиша.

Мертва тиша.

«Вони що — збираються просто залишити мене тут? — Намагаючись вивільнити руки, Беламі спітнів іще сильніше. — Я навіть мішок із голови зняти не можу!»

— Допоможіть! — вигукнув він. — Чи є тут хто? Допоможіть!

Та навіть коли Беламі в паніці кликав на допомогу, він знав, що його ніхто не почує. Це масивне засклене приміщення, відоме під назвою Джунглі, із зачиненими дверима було абсолютно звуконепроникним.

«Вони залишили мене в Джунглях, — подумав він. — До ранку мене не знайдуть».

Раптом він щось почув.

Звук був ледь чутним, але налякав Беламі так, як не лякав його раніше жоден звук.

То було чиєсь дихання. Дуже близько.

На цій лавці він був не сам.

Зненацька зашипів і спалахнув сірник — так близько до обличчя, що Беламі відчув його жар. Він відсахнувся, інстинктивно рвонувши наручники.

Раптом його обличчя намацала чиясь рука і зняла мішок.

Полум'я сірника відбилося в чорних очах Інуе Сато — вона піднесла його до сигарети, що стирчала з її рота лишень за кілька дюймів від обличчя Беламі.

У місячному сяйві, що пробивалося крізь скляну стелю, було добре видно вирячені очі японки. І з явним задоволенням вона побачила страх в очах Архітектора.

— Нумо, містере Беламі, — мовила Сато, гасячи сірник помахом руки. — Звідки ми почнемо?


РОЗДІЛ 70


«Так, це магічний квадрат». Уважно роздивившись квадрат із цифрами на гравюрі Дюрера, Кетрін ствердно кивнула. Більшість подумали б, що професор Ленґдон з'їхав з глузду, але Кетрін швидко збагнула, що він має на увазі.

Вираз «магічний квадрат» стосувався не якогось містичного поняття, а поняття суто математичного — так було названо сітку послідовних чисел, розташованих таким чином, що їхня сума була однакова по вертикалі, горизонталі та діагоналі. Ці магічні квадрати створили близько чотирьох тисячоліть тому математики Єгипту та Індії, і дехто досі вважає, що в цих фігурах криється якась магічна сила. Кетрін десь читала, що і нині деякі віддані традиціям індійці зображають на своїх індуїстських олтарях спеціальні магічні квадрати три на три, що називаються Кубера Колам. Одначе сучасна людина зарахувала ці магічні квадрати до розряду «розважальної математики» і для багатьох відкриття нових «магічних» конфігурацій — то лише велика втіха. «Як судоку для інтелектуалів».

Кетрін швидко проаналізувала Дюрерів квадрат і додала числа в кількох рядках та стовпчиках.


— Тридцять чотири, — сказала вона. — У кожному напрямку буде тридцять чотири.

— І дійсно, — зазначив Ленґдон. — Але чи знала ти, що саме цей квадрат уславився тим, що Дюрер здійснив начебто неможливе? — І він швидко продемонстрував Кетрін, що, окрім зведення суми до тридцяти чотирьох по вертикалі, горизонталі та діагоналі, Дюрер ще й примудрився розташувати числа так, щоб цю суму давали також всі чотири квадранти, чотири центральні квадрати і навіть усі чотири кутові квадрати. — Але найдивовижнішим є те, що Дюрер спромігся розташувати числа п'ятнадцять і чотирнадцять одне біля одного в нижньому ряду на позначення року, коли йому вдалося здійснити таке неймовірне досягнення!

Кетрін заворожено дивилася на комбінації чисел.

А Ленґдон з дедалі більшим ентузіазмом продовжував:

— Неймовірно, але саме в «Меланхолії 1» уперше в історії європейського мистецтва з'явився магічний квадрат. Дехто з учених стверджує, що саме так Дюрер сповіщав про те, що древні таємниці прийшли з містичних шкіл Єгипту і тепер зберігаються в європейських таємних товариствах. — Ленґдон зробив паузу. — І тепер повернімося ось до цього. — І професор показав рукою на сітку з літерами кам'яної піраміди.


— Гадаю, тепер це розташування про щось говорить? — спитав Ленґдон.

  121  
×
×