13  

Минулого року один першокурсник із виряченими від збудження очима влетів на лекцію до Ленґдона з інтернет-роздруківкою в руках. То була мапа вулиць округу Колумбія, де деякі вулиці були виділені так, що утворювали різноманітні фігури: сатанинські п'ятикутники, масонський компас та квадрат, голову Бафомета. На думку студента, то був явний доказ того, що масони, котрі спроектували Вашинґтон в окрузі Колумбія, займалися якоюсь лиховісною та містичною змовницькою діяльністю.

— Цікаво, — зауважив Ленґдон, — але навряд чи переконливо. Якщо поєднати лініями різні точки на мапі, то можна отримати які завгодно форми та фігури.

— Але ж це не може бути звичайною випадковістю! — скрикнув юнак.

Ленґдон терпляче продемонстрував студентові, що ті самі фігури можна отримати і на мапі Детройта.

Юнак страшенно розчарувався.

— Не впадайте у відчай, — порадив Ленґдон. — Вашинґтон дійсно має деякі неймовірні таємниці... але жодної з них немає на цій мапі.

Парубок аж сіпнувся.

— Таємниці? Які наприклад?

— Щовесни я читаю курс про окультні символи. Я багато розповідаю про округ Колумбія. Вам слід цей курс прослухати.

— Окультні символи! — вигукнув першокурсник, знову загоряючись ентузіазмом. — Отже, в окрузі Колумбія таки є символи диявола!

Ленґдон посміхнувся.

— Вибачте, але слово «окультні», попри ті картини поклоніння дияволу, які зазвичай змальовує людська уява, насправді означає «приховані» або ж «неясні». В часи релігійного гноблення ті знання, що суперечили офіційним доктринам, потрібно було тримати в секреті або ж «зашифровувати». Через загрозу, яку Церква вбачала у цих знаннях, вона визначала все, що мало стосунок до «окультного», як лихе, пов'язане зі злом, і це сприяло розквітові всіляких забобонів.

— А, зрозуміло, — хлопець знову розчаровано опустив плечі.

Однак наступної весни Ленґдон помітив того самого першокурсника в перших рядах п'яти сотень студентів, що набилися в гарвардський Сандерс-театр — стару й лунку аудиторію зі скрипучими дерев'яними лавами.

— Усім доброго ранку, — вигукнув Ленґдон із широкої кафедри. Він увімкнув проектор — і поза ним виникло зображення. — Поки ви вмощуєтеся зручніше — скажіть мені, будь ласка, чи багато з вас упізнають будівлі на оцьому зображенні?

— Капітолій Сполучених Штатів! — загули в унісон десятки голосів. — Місто Вашинґтон, округ Колумбія.

— Саме так. Купол цієї споруди має залізну арматуру вагою дев'ять мільйонів фунтів[9]. 1850 року це досягнення винахідливої архітектурної думки не мало аналогів.

— Фантастика! — вигукнув хтось.

Ленґдон закотив очі під лоба, відчувши сильне бажання, щоб це слово заборонили вживати спеціальним законом.

— Гаразд, кому з вас доводилося бувати у Вашинґтоні?

У різних кінцях аудиторії піднялося кілька рук.

— Так мало? — з удаваним здивуванням спитав Ленґдон. — А хто з вас побував у Парижі, Римі, Мадриді чи Лондоні?

Майже всі присутні в аудиторії підняли руки.

Як і завжди. Це один з обрядів посвячення в студенти в Америці: злітати на літо в Європу з квитком «Єврорейл», а вже потім зануритися у сувору реальність життя.

— Виявляється, що переважна більшість з вас встигли побувати у Європі, але й досі не відвідали столиці власної країни. Як ви гадаєте, чому так сталося?

— Тому що в Європі немає вікових обмежень на споживання алкоголю! — вигукнув якийсь розумник з гальорки.

Ленґдон посміхнувся.

— Можна подумати, що вікові обмеження здатні зупинити вас тут, в Америці.

Аудиторія вибухнула сміхом.

Був перший день занять, і тому студенти всідалися та вгамовувалися довше, ніж зазвичай. Вони довго вовтузилися та скрипіли дерев'яними лавами. Ленґдонові подобалося читати лекції в цьому залі, бо він легко міг визначити ступінь зацікавленості студентів за інтенсивністю, з якою вони скрипіли дерев'яними сидіннями.

— А якщо серйозно, — продовжив він, — то Вашинґтон дійсно має певні зразки найкращої у світі архітектури, мистецтва та символізму. Чому ж ми воліємо їхати за кордон, а не відвідати спершу столицю власної країни?

— Древні штуковини шикарніші, — хтось відповів.

— А під древніми штуковинами ви, напевне, маєте на увазі замки, склепи, храми і таке інше? — поцікавився професор.

Студенти як за помахом руки закивали на знак згоди.

— Ну що ж, прекрасно. А що, як я скажу вам, що Вашинґтон має все вищезгадане? Замки, склепи, піраміди, храми... Там усе це є.


  13  
×
×