— Прошу?
— А ви лишень подумайте... — мовив Ентоні. — Ви отримали факс, у якому вам пропонують подзвонити за певним номером — що ви й зробили. Потім ви говорили з абсолютним незнайомцем, який назвався асистентом Пітера Соломона. Опісля ви з власної волі сіли на приватний літак до Вашинґтона, а потім в авто, що на вас чекало. Я точно переказую?
Ленґдон відчув на спині неприємний холодок.
— Хто ви, в біса, такий? Де Пітер?
— Боюся, Пітер Соломон і гадки не має, що ви зараз у Вашинґтоні. — Південний акцент «асистента» зник, і його голос перейшов у тихий медоточивий шепіт. — Ви зараз у Капітолії, містере Ленґдон, бо потрібні тут мені.
РОЗДІЛ 9
Роберт Ленґдон міцно притиснув до вуха мобільник і став нервово походжати по залу статуй, описуючи невеличке коло.
— Хто ви, в біса, такий?
— Не тривожтеся, професоре. Вас викликали сюди не просто так, — відповів чоловік солодкавим шепотом.
— Викликали? — Ленґдон раптом відчув себе, як звір у клітці. — Скоріше, викрали, а не викликали.
— Навряд чи, — голос співрозмовника був неприродно спокійний та безтурботний. — Якби мені захотілося зробити вам зле, то я убив би вас іще в «Лімузині Таун Кар». — Він зробив коротку промовисту паузу. — Мої наміри виключно шляхетні. Я просто маю для вас запрошення.
«Та ні, дякую». Після всіх його пригод у Європі кілька років тому Ленґдон зажив несподіваної слави, що перетворила його на магніт для всіляких схиблених йолопів, але цей псих точно перейшов межу дозволеного.
— Слухайте, мені начхати на ту чортівню, що тут відбувається, тому я вимикаю зв'язок...
— Украй нерозважливо з вашого боку, — зауважив співрозмовник. — У вас лишилося дуже мало часу, щоб врятувати душу Пітера Соломона.
Ленґдону аж подих перехопило.
— Що ви сказали?
— Що почули.
Тон, яким незнайомець вимовив ім'я Пітера Соломона, змусив Ленґдона похолонути від страху.
— А що вам відомо про Пітера?
— Наразі я вже знаю його найпотаємніші секрети. Містер Соломон у мене в гостях, а я — господар, який уміє переконувати і розв'язувати язики.
«Цього не може бути».
— Не брешіть, Пітера у вас немає.
— Я ж розмовляю по його приватному телефону. Вам це ні про що не каже?
— Я викличу поліцію.
— Немає потреби, — відказав чоловік. — Вони вас вмить загребуть.
«Що цей псих верзе?»
— Якщо Пітер справді у вас, то дайте йому телефон негайно, — суворо зажадав Ленґдон.
— Це неможливо. Містер Соломон застряг у дуже незручному та небезпечному місці. — Чоловік на мить замовк. — Він в Арафі.
«Де?!» — Ленґдон збагнув, що стискає телефон так сильно, аж пальці терпнуть.
— Араф, або ж Хамістаган. Місце між раєм та пеклом, місце, якому Данте присвятив свій духовний славень у легендарному творі «Кола пекла».
Посилання на релігійні та літературні джерела, що їх зробив незнайомець, зміцнили Ленґдона в думці, що він має справу з божевільним. Другий славень. Ленґдон добре його знав; ще нікому не вдалося закінчити спецшколу «Філіпс Ексетер», не прочитавши Данте.
— Ви кажете, що, на вашу думку, Пітер Соломон у... чистилищі?
— Ви, християни, користуєтеся аж надто грубим словом, але так — містер Соломон нині у підвішеному, проміжному стані.
Слова схибленого незнайомця загули у вухах Ленґдона поховальним дзвоном.
— Ви хочете сказати, що Пітер... мертвий?
— Не зовсім... Ні, не мертвий.
— Не зовсім? — заволав Ленґдон, і його голос різким відлунням відбився від стін залу. Сім'я туристів з подивом витріщилася на нього. Він відвернувся і стишив голос.
— Не можна померти «не зовсім». Людина або помирає, або ні!
— Ви мене дивуєте, професоре. Я гадав, що ви краще знаєтесь на таємницях життя та смерті Між життям і смертю існує цілий світ, світ, у якому зараз витає Пітер Соломон. Він може або повернутися до вашого світу, або переміститися до іншого... залежно від того, як ви поводитиметеся зараз.
Ленґдон спробував вмістити у своїй свідомості щойно почуте й обміркувати.
— Що вам від мене потрібно?
— Усе дуже просто. Колись вам надали доступ до однієї досить древньої речі. І цього вечора ви мені про неї розкажете.
— Я й гадки не маю, про що ви кажете.
— Невже? Не клейте дурня, що не знаєте про древні таємниці, котрі вам ввірили.
Раптом Ленґдон почав усвідомлювати, про що могло йтися. Древні таємниці. Він нікому й слова не сказав про свої пригоди в Парижі кілька років тому, але фанатики Священного Грааля прискіпливо вивчали всі газетні публікації. Дехто з них зв'язав докупи дрібки інформації й запевнив себе, що тепер Ленґдон утаємничений у секретні відомості про Священний Грааль, а може, і про його місцезнаходження.