Втрачений символ

«Прекрасно, — подумав Малах. — Підживлюй свою ненависть. Це лише полегшить ритуал».

Малах походжав перед своїм полоненим, і його порожній шлунок невдоволено забурчав.

— У пролитті людської крові криється величезна сила. Всі це розуміли — від давніх єгиптян і кельтських друїдів до китайців та ацтеків. У людській жертві є своя магія, але сучасна людина стала заслабкою, надто настрашеною, щоб робити справжні пожертви, надто кволою, щоб пожертвувати життям заради духовної трансформації. Втім, древні тексти в цьому значенні є цілком однозначними. Тільки пожертвувавши найдорожчим і найсвятішим, людина зможе набути найвищої сили.

— Отже, ти мене вважаєш святою пожертвою?

Малах не втримався і голосно розреготався.

— Невже ти й досі нічого не зрозумів?

Пітер підозріло поглянув на нього.

— Знаєш, навіщо я тримаю вдома бак для сенсорної депривації? — спитав Малах і, поклавши руки на стегна, почав розминати своє вишукано прикрашене тіло, яке і досі прикривала лише пов'язка на стегнах.

— Я практикувався... готувався... чекав того моменту, коли стану лише розумом, коли покину свою смертну оболонку, коли принесу в жертву богам оце прекрасне тіло. Це я — священна жертва! Це я — неторкане біле ягня!

Пітер розкрив рота, але так нічого й не сказав.

— Так, Пітере, людина має принести в жертву богам те, що вважає найдорожчим. Свою сніжно-білу голубку... свій найцінніший та найдостойніший дарунок. Ти не є для мене цінним. Ти недостойний дарунок. — Малах вирячився на нього. — Невже ти не розумієш? Не ти жертва, Пітере, а я. Це свою плоть я дарую богам. Це я — дарунок. Поглянь на мене. Я приготувався, зробив себе гідним своєї завершальної подорожі. Це я — подарунок!

Пітер так і закляк, не кажучи ані слова.

— Секрет у тому, як померти, — сказав Малах. — Масони це добре розуміють. — Він показав на олтар. — Ви побожно ставитеся до древніх істин, одначе ви боягузи. Ви розумієте силу пожертви, однак тримаєтеся від смерті на поштивій відстані, здійснюючи натомість удавані вбивства та безкровні смертні ритуали. Але сьогодні ваш символічний олтар стане свідком своєї істинної сили, свого справжнього призначення.

Малах нахилився, схопив ліву руку Пітера і втиснув йому в долоню руків'я ножа акеди. Ліва рука служить темряві. Це також було сплановано. Пітер просто не матиме вибору. Малах не міг уявити собі пожертви могутнішої та символічнішої, аніж та, яку здійснить цей чоловік на цьому олтарі саме цим ножем, загнаним у серце жертви, чия смертна плоть була, як подарунок, загорнута в саван з містичних символів.

Офіруючи себе, Малах встановить свій ранг в ієрархії демонів. Темрява та кров — онде була істинна сила. Древні це знали, і адепти приймали той чи інший бік залежно від природи своєї особистості. Малах зробив правильний і мудрий вибір. Хаос був природним законом всесвіту. Байдужість була рушієм ентропії. Людська апатія є родючим ґрунтом, у який лихі й темні привиди сіяли свої зерна.

— Я прислужився їм, і вони приймуть мене як бога.

Пітер не ворухнувся. Він мовчки дивився на древній ніж у своїй руці.

— Я прагну тебе, — глузливо сказав Малах. — Я — охоча жертва. Твою завершальну роль було прописано. Ти трансформуєш мене. Ти вивільниш мене з мого тіла. Ти зробиш це, інакше втратиш сестру і своє братство. І тоді ти дійсно залишишся сам-один. — Він замовк і посміхнувся своєму полоненому. — Вважай це своїм остаточним покаранням.

Пітер повільно підвів очі й зустрівся поглядом із Малахом.

— Убити тебе? Як покарання? Невже ти думаєш, що я завагаюся? Ти вбив мого сина. Мою матір. Усю мою родину.

— Ні! — вибухнув Малах із такою силою, що налякала навіть його. — Ти помиляєшся! Я не вбивав твоєї родини! Ти сам зробив вибір, покинувши Захарія в тюрмі! І відтоді колеса долі крутилися, не зупиняючись! Це ти убив свою родину, Пітере, а не я!

Пітер гнівно стиснув руків'я ножа з такою силою, що аж пальці побіліли.

— Ти нічого не знаєш про те, чому я залишив Захарія в тюрмі.

— Я знаю все! — визвірився Малах. — Я там був. Ти запевняв, що намагаєшся «допомогти» йому. А коли ти пропонував йому вибір між багатством та мудрістю, то теж намагався допомогти? А коли в ультимативній формі запропонував вступити до масонів, теж намагався допомогти? Що ж то за батько, який пропонує дитині вибір між багатством і мудрістю, вважаючи що дитина добре знає, що з ними робити? Що ж то за батько, який залишає свого сина в тюрмі замість визволити його і відправити літаком додому, у безпечне місце? — Малах підійшов до Пітера і нахилився, і його татуйоване обличчя опинилося всього за кілька дюймів від обличчя полоненого. — Та найважливіше ось це: що ж то за батько, який дивиться своєму сину у вічі... через багато років... і навіть не впізнає його!