Втрачений символ

— Пам'ятаю, читав щось таке кілька років тому.

— Ото ж бо. Якщо ми вже торкнулися цієї теми — ти ж знаєш про біблійну «манну небесну»?

Ленґдон не зрозумів, який тут зв'язок.

— Ти маєш на увазі магічну речовину, що падала з неба, аби нею харчувалися голодні?

— Саме її я і маю на увазі. Кажуть, що ця речовина здатна зціляти хворих, забезпечувати нескінченне життя і, як це не дивно, не залишати шлункових відходів у тих, хто її спожив. — Кетрін на мить замовкла, наче чекаючи, поки він усвідомить сказане. — Нумо, Роберте! Міркуй! — спонукнула його Кетрін. — Поживна речовина, що падала з неба? — Вона постукала себе по скроні. — Яка чудесним чином зцілює тіло? Не створює відходів? Невже ти не розумієш? Це кодовані слова, Роберте! Храм — це код, що означає «тіло». «Небеса» — код, що означає «розум». Драбина Якова — це твій хребет. А манна — це ота рідкісна речовина, що виділяється мозком. Коли побачиш ці кодові слова у Святому Письмі, зверни увагу. Вони часто відіграють роль маркерів, що позначають глибший смисл, схований під поверхнею.

І слова полетіли з вуст Кетрін, як черги з кулемета. Вона розповіла, як та сама магічна речовина з'являється повсюдно в древніх таємницях: нектар богів, еліксир життя, джерело молодості, філософський камінь, амброзія, роса, життєва енергія оджас, сома. Потім вона заходилася розказувати про шишкоподібну залозу мозку — всевидяче око Господнє.

— Як сказано у Євангелії від Матвія, розділ шостий, вірш двадцять другий, — говорила вона збуджено, — «як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле». Ця концепція представлена чакрою Аджна та цяткою на лобі в індусів, яка означає...

Раптом Кетрін перервалася і знічено замовкла, а потім нарешті додала:

— Вибач, захопилася. Просто все це здається мені таким цікавим, це так надихає мене... Роками я вивчала твердження древніх про дивовижну ментальну міць людини, а тепер наука демонструє нам, що здобуття цієї моці — це цілком матеріальний процес. Наш мозок, якщо правильно ним скористатися, здатен викликати сили, які в буквальному значенні є надлюдськими. Біблія, як і багато інших древніх текстів, є детальним описом найскладнішої машини з усіх коли-небудь створених — людського мозку. — Вона зітхнула. Неймовірно, але науці тільки належить пошкрябати поверхню справжнього потенціалу нашого розуму.

— Ти кажеш так, наче твої ноетичні дослідження забезпечать гігантський стрибок уперед.

— Або назад, — виправила вона. — Древні вже знали багато з тих наукових істин, до яких ми тільки-но докопуємося, наново їх відкриваючи. За якихось кільканадцять років людині доведеться прийняти те, що зараз ввижається немислимим: наші уми можуть генерувати енергію, здатну перетворювати фізичну матерію. — Кетрін на хвилю замовкла. — Частки реагують на наші думки. А це означає, що думки мають силу змінювати світ.

Ленґдон іронічно посміхнувся.

— Мої дослідження змусили мене повірити ось у що, — сказала Кетрін. — Бог — цілком реальний, бо це ментальна енергія, яка проникає повсюди. І ми, як людські істоти, були створені за цією подобою...

— Прошу? — перебив її Ленґдон. — Ми були створені за подобою... ментальної енергії?

— Саме так. Упродовж тисячоліть наші матеріальні тіла еволюціонували, але наші уми були створені за Божою подобою. Ми читали Біблію надто дослівно. Ми дізнаємося з неї, що Бог створив нас за своєю подобою, але на Бога схожі не наші фізичні тіла, а наші уми.

Ленґдон мовчав, цілковито поглинутий почутим.

— Це великий дар, Роберте, і Бог чекає, щоб ми це збагнули. В усьому світі ми дивимося на небо, чекаючи на Бога... так і не розуміючи, що Бог чекає на нас. — Кетрін зупинилася, щоб Ленґдон повніше усвідомив сказане. — Це ми — творці, хоча наївно граємо роль «створених». Ми бачимо себе безпорадними вівцями, якими помикає Бог, що нас створив. Ми стаємо навколішки, як перелякані діти, благаючи допомоги, прощення та удачі. Та коли ми здогадаємося, що дійсно створені за подобою Творця, то почнемо розуміти, що й ми також, напевне, є Творцями. Коли ми усвідомимо цей факт — широко розчахнуться двері для реалізації людського потенціалу.

Ленґдон пригадав один абзац з твору філософа Менлі Палмера Хола. Цей абзац він запам'ятав назавжди: «Якби Бог не бажав, щоб людина стала мудрою, він би не наділив її здатністю думати і розуміти». Ленґдон знову поглянув на фреску «Апофеоз Вашинґтона» — символічне піднесення людини до стану божества. Створений стає Творцем.