Втрачений символ

Хвиля полегшення накотила на Кетрін, коли вона побачила ім'я на екрані свого айфону.

«Нарешті».

Пітер Соломон

— Це текстове повідомлення від мого брата, — сказала вона, поглянувши на Триш.

На обличчі Триш з'явилася надія.

— А може, нам про все у нього розпитати... перш ніж дзвонити хакеру?

Кетрін поглянула на закодований документ на екрані — і їй почувся голос лікаря Абадона. «... Те, що, на думку вашого брата, сховане в окрузі Колумбія... його можна знайти». Кетрін вже не знала, кому вірити, тим більше що цей документ містив інформацію про ті надумані та неправдоподібні ідеї, які начебто заволоділи свідомістю Пітера.

Кетрін похитала головою.

— Я хочу знати, хто написав цей документ і де він. Телефонуй хакеру.

Триш насупилася і рушила до дверей.

Зможе чи не зможе цей документ кинути світло на те, що її брат сказав лікареві Абадону, але принаймні одну таємницю сьогодні було розгадано. Її брат нарешті навчився користуватися текстовою функцією смартфону, який Кетрін йому подарувала.

— І повідом усі газети, — гукнула Кетрін навздогін Триш. — Великий Пітер Соломон щойно надіслав своє перше текстове повідомлення!

Малах стояв біля свого лімузина на автостоянці торговельного ряду, що навпроти Центру технічного обслуговування, і, розминаючи ноги, чекав на телефонний дзвінок. Він знав, що цей дзвінок неодмінно пролунає. Дощ ущух, і крізь зимові хмари почав пробиватися місяць. Той самий місяць світив на Малаха крізь кругле вікно в стелі Храмового дому кілька тижнів тому під час його ініціації.

Але сьогодні світ здається інакшим.

Поки він чекав, його шлунок бурчав. Дводенний піст, якого він дотримувався, спричинив істотний дискомфорт, але мав украй важливе значення для підготовки. Такою була древня традиція. Невдовзі всі фізичні незручності стануть незначущими.

Стоячи на зимовому холоді, Малах захихикав, помітивши, що доля, виявивши чималу здатність до іронії, привела його прямісінько до входу в маленьку церковку. То був крихітний прихисток, що вгніздився між стоматологічною клінікою «Стерлінг дентал» і міні-маркетом.

Він називався «Дім Господньої слави».

Малах подивився у вікно, крізь яке було видно частину доктрини, проголошуваної цією церквою: МИ ВІРИМО, ЩО НА ІСУСА ХРИСТА ЗІЙШОВ ДУХ СВЯТИЙ, І ЩО НАРОДИВСЯ ВІН ВІД ДІВИ МАРІЇ, І ЩО ВІН Є ОДНОЧАСНО ЗВИЧАЙНОЮ ЛЮДИНОЮ І БОГОМ.

Малах посміхнувся. «Так, Ісус дійсно є одночасно і людиною, і Богом, але непорочне зачаття не є передумовою божественності. Це трапляється зовсім не так».

Дзвінок стільникового телефону прорізав холодне нічне повітря і пришвидшив його пульс. Телефон, що зараз дзвонив, був власним телефоном Малаха — простий дешевий пристрій, який він придбав учора. Дисплей підтвердив, що це був саме той дзвінок, на який він чекав.

«Місцевий виклик», — подумав він, поглянувши через Сілвер-Гілл-роуд на розпливчасті, залиті місячним сяйвом обриси зигзагоподібного даху, що бовванів над верхівками дерев. Малах розкрив телефон і натиснув кнопку.

— Лікар Абадон слухає, — сказав він нарочито низьким голосом.

— Це Кетрін, — відповів жіночий голос. — Нарешті я отримала звістку від свого брата.

— О, яке полегшення! Як він?

— Зараз він їде до моєї лабораторії, — відповіла Кетрін. — Навіть запропонував, щоб ви до нас приєдналися.

— Прошу? — Малах вдав, що вагається. — Де? У вашій... лабораторії?

— Напевне, брат вам без міри довіряє. Зазвичай він сюди нікого не запрошує.

— Мабуть, він гадає, що мій візит сприятиме нашим дискусіям, але я почуваюся як незваний гість.

— Якщо мій брат вас запрошує, то ви бажаний гість. До того ж він каже, що має багато сказати нам обом, і мені хотілося б добратися до суті того, що відбувається.

— Ну що ж, добре. А де конкретно розташована ваша лабораторія?

— У Центрі техпідтримки Смітсонівського музею. Ви знаєте, де це?

— Ні, — відповів Малах, споглядаючи через стоянку комплекс. — Взагалі-то, зараз я у своєму авто, а воно оснащене навігаційною системою. Скажіть мені адресу.

— Сорок два-десять, Сілвер-Гілл-роуд.

— Гаразд, не переривайте зв'язок, я введу її в пам'ять. — Малах зробив кількасекундну паузу, а потім сказав: — О, добра новина — схоже, що я ближче до вас, аніж гадав. Джі-пі-ес каже, що до вас лишилося десять хвилин їзди.

— Прекрасно. Я зателефоную охоронцям на брамі і скажу, щоб вони вас пропустили.