Втрачений символ

Ленґдон хотів було щось сказати, але не зміг. Неначе все повітря вийшло у нього з легенів — і його блискавкою вдарила нова здогадка.

Проста. Зрозуміла. І страшна.

«Боже милосердний». Він поглянув на усічену піраміду на столі. Її вершина була пласкою — маленький квадрат, що символічно очікував своєї завершальної деталі. Деталі, що перетворить її з «незавершеної піраміди» на «істинну піраміду».

Тепер Ленґдон зрозумів, що та маленька пірамідка, яку він з собою носив, насправді була не пірамідою. «Вона була її горішнім каменем». Цієї миті він збагнув, чому тільки він зможе відкрити таємниці цієї піраміди.

«Бо у мене завершальна деталь. І вона й справді... являє собою талісман».

Коли Пітер сказав Ленґдонові, що в пакунку — талісман, то Ленґдон розсміявся. Тепер він зрозумів, що його друг мав рацію. Цей маленький завершальний камінь і справді був талісманом, але не магічним... а більш древнім його різновидом. Задовго до того, як слово «талісман» набуло магічного забарвлення, воно мало інше значення — «завершення», і походило від грецького telesma, що означало «повний, завершений». Талісманом міг бути який завгодно предмет чи ідея, котрі доповнювали щось інше і робили його цілісним. «То був остаточний елемент». У символічному значенні завершальний камінь і був талісманом, який перетворював незавершену піраміду на символ довершеної бездоганності.

Раптом Ленґдона осяяло, і перед ним відкрилася одна дивовижна істина: за винятком розміру, кам'яна піраміда в Пітеровій кімнаті роздумів стала потроху перетворюватися на віддалену подобу легендарної масонської піраміди.

Судячи з яскравості, з якою маленька піраміда висвітилася на знімку, її було зроблено з металу, дуже щільного металу. Він не міг знати, чи то щире золото, чи щось інше. І не міг дозволити своїй уяві вводити його в оману. «Ця пірамідка надто маленька. Код — надто простий. Тому... все це — міф, і не більше, заради всього святого!»

А Сато з нього очей не зводила.

— Ви начебто розумна й талановита людина, професоре, але сьогодні ви пішли на нерозумний крок. Вирішили брехати директорові внутрішньої розвідки. Навмисне перешкоджали слідству, яке здійснювало ЦРУ.

— Я зможу це пояснити, якщо ви надасте мені можливість.

— Пояснюватимете у штаб-квартирі ЦРУ. А зараз я беру вас під арешт.

Ленґдон заціпенів.

— Облиште жарти. Це несерйозно.

— Дуже серйозно. Я чітко пояснила вам, що цієї ночі на карту поставлено все, а ви не пішли мені назустріч. Настійно рекомендую вам задуматися над поясненням напису на цій піраміді, щоб на момент нашого повернення до штаб-квартири... — Вона підняла свій «Блекбері» і великим планом сфотографувала викарбувані на піраміді символи. — ...На момент нашого повернення до штаб-квартири мої фахівці вже були в курсі справи.

Ленґдон розтулив був рота, щоб заперечити, але Сато вже обернулася до Андерсона, що стояв на порозі.

— Шефе, — сказала вона, — покладіть цю піраміду Ленґдонові в сумку і несіть. А я подбаю, щоб містера Ленґдона взяли під варту. Ваш пістолет, будь ласка.

Із кам'яним лицем Андерсон увійшов до камери, розстібуючи свою кобуру-оперативку. А потім віддав пістолет Сато, яка відразу ж націлила його на Ленґдона.

Професор очманіло витріщився на неї, неначе все це йому наснилося. «Ні, цього не може бути».

Та Андерсон підійшов до Ленґдона і зняв сумку з його плеча, поніс її до стола і поставив на стілець. Розстебнувши зіпер, він розсунув краї сумки, взяв зі стола важку кам'яну піраміду і поклав усередину, поруч із пірамідкою та рештою професорових речей.

Раптом у коридорі почулося шарудіння. В одвірку матеріалізувався темний силует якогось чоловіка. Він кинувся у камеру, швидко наближаючись до Андерсона ззаду. Шеф охорони так і не встиг його помітити. Мить — і незнайомець штовхонув Андерсона плечем у спину. Шефа кинуло вперед, він тріснувся головою об край ніші, а потім упав на стіл, навсібіч розкидавши кості та інші речі. Пісковий годинник розбився об підлогу. Свічка теж впала додолу, але не згасла.

Швидко зорієнтувавшись у цьому несподіваному хаосі, Сато крутнулася і підняла пістолет, але нападник ухопив із долівки людську стегнову кістку, розмахнувся і торохнув нею японку по плечу. Сато скрикнула від болю, різко подалася назад і впустила пістолет. Незнайомець ударом ноги відкинув його геть, а потім прудко підскочив до Ленґдона. Чоловік виявився високим та струнким афроамериканцем, якого Ленґдон ніколи в житті не бачив.