Втрачений символ

— Я мав тебе убити десять років тому, — прогарчав він. — Тієї ночі, коли я прикінчив твою матір.

Коли до Кетрін дійшло значення цих слів, на неї нахлинув жахливий спогад. Їй пригадався оцей дикий вираз очей — вона вже колись бачила його. «Це він». Кетрін хотіла закричати, але їй завадила мертва хватка, з якою цей тип тримав її за шию.

Вона різко натиснула на газ, і авто сіпнулося назад, мало не зламавши їй шию, бо нападника потягнуло за машиною. «Вольво» накренився уперед, виїжджаючи схилом угору, і Кетрін здалося, що під вагою нападника її шия ось-ось не витримає. Раптом по боковій поверхні авто шкрябонули гілки, хльоснули у вікно — і ця вага зникла разом із рукою.

Авто проломилося крізь хвойні зарості, вискочило на верхню автостоянку, і Кетрін натиснула на гальма. Унизу напівголий чоловік поволі зіп'явся на ноги і витріщився у світло фар. З лячним спокоєм він підняв лускату руку і показав прямо на Кетрін.

Тваринний страх та ненависть охопили її. Вона крутнула кермо і натиснула на газ. І за кілька секунд, різко гойднувшись на повороті, вискочила на Сілвер-Гілл-роуд.

РОЗДІЛ 48

Капітолійський полісмен Нуньєс у лихоманці подій спершу не побачив для себе іншого виходу, як допомогти Архітектору та Робертові Ленґдону втекти. Але тепер, у підвальному приміщенні поліцейського управління, він відчув, як над його головою швидко скупчуються хмари.

Шеф Трентон Андерсон притискав до голови пакунок із льодом, а ще один полісмен клопотався над синцями Сато. Вони обоє стояли разом із членами групи відеоспостереження і проглядали записи камер спостереження, щоб вирахувати місцеположення Ленґдона та Беламі.

— Перевірте запис із кожного коридору та виходу, — наказала Сато. — Я хочу знати, куди вони поділися!

Нуньєс мало не зомлів. Він збагнув, що не мине й кількох хвилин, як працівники групи знайдуть потрібне відео і дізнаються правду. «Я допоміг їм утекти». І без того невеселе становище Нуньєса погіршилося прибуттям оперативної групи ЦРУ у складі чотирьох людей, які стояли зараз поруч із ним, готуючись вирушити услід за Ленґдоном та Беламі. Ці хлопці не були схожі на полісменів з Капітолію — круті серйозні вояки в чорних камуфляжах, з приладами нічного бачення та з футуристичного вигляду пістолетами.

Нуньеса занудило від страху. Нарешті він наважився й обережно кивнув Андерсонові.

— Можна вас на хвилинку, шефе?

— Що таке? — спитав той, виходячи за Нуньєсом до залу.

— Начальнику, я зробив величезну помилку, — сказав Нуньєс, рясно спітнівши. — Вибачте, я складаю свої повноваження. «Все одно ти виженеш мене за кілька хвилин під три чорти».

— Не зрозумів?

Нуньєс енергійно прокашлявся.

— Я бачив Ленґдона й Беламі у гостьовому центрі, коли вони виходили з будівлі.

— Що?! — заволав Андерсон. — Чому ж ти мені нічого не сказав?

— Тому що Архітектор наказав мені нікому не казати ані слова.

— Я наймав тебе на роботу, а не він, чорти б тебе забрали! — скрикнув Андерсон, і його голос відлунив у коридорі. — Беламі тріснув мене головою об стіну, трясця його матері!

Нуньєс подав Андерсону ключ, який залишив йому Архітектор.

— А це що таке? — гаркнув Андерсон.

— Ключ до нового тунелю під Індепенденс-авеню. Він був у Архітектора Беламі. Саме туди вони й побігли.

Андерсон остовпіло витріщався на ключ. Сато висунула голову в коридор і підозріло поглянула на них.

— Що у вас тут таке?

Нуньєс сполотнів як крейда. Андерсон і досі тримав ключ, і Сато не могла його не помітити. Поки ця огидна й страшна карлиця наближалася до них, Нуньєс відчайдушно метикував, як вигородити свого шефа.

— Я знайшов цей ключ на долівці у підземеллі. Й оце питав у шефа Андерсона, чи він, бува, не знає, від чого цей ключ?

Сато підійшла і придивилася до ключа.

— Ну, і як — шеф знає?

Нуньєс поглянув на Андерсона, який, вочевидь, зважував усі варіанти, перш ніж заговорити. Нарешті він похитав головою і відповів:

— Так одразу і не скажеш. Доведеться перевірити, куди...

— Не переймайтеся, — сказала Сато. — Це ключ від тунелю, що веде з гостьового центру.

— Та невже? — спитав Андерсон. — А звідки ви дізналися?

— А ми щойно знайшли відеозапис. Полісмен Нуньєс допоміг Ленґдонові та Беламі втекти, а потім замкнув за ними двері до тунелю. Цей ключ дав Нуньєсу Беламі.