Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Але як нам дізнатися, з якої пити?

— Хвилиночку!

Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.

— Все ясно! — повідомила вона. — Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я — до каменя.

Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.

— Там вистачить тільки одному з нас, — сказав він. — Один ковток або й менше.

Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.

— Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?

Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.

— Випий її! — сказав Гаррі. — І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго…

— Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?

— Ну… Одного разу мені вже пощастило, прав-Да? — сказав Гаррі, показуючи на шрам. — Може, знову пощастить.

Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.

— Герміоно!

— Гаррі, ти — видатний чарівник, пам'ятай про це!

— Я?.. Я гірший від тебе! — збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.

— Що там я? — заперечила Герміона. — Книжки! Розум! Є важливіші речі — дружба, відвага, і… ой, Гаррі, бережи себе!

— Пий перша, — сказав Гаррі. — Ти впевнена, що все правильно розгадала, так?

— Абсолютно! — відповіла Герміона.

Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.

— Це часом не отрута? — стурбовано запитав Гаррі.

— Ні. Просто воно холодне, як лід.

— Біжи швиденько, поки це діє!

— Щасти тобі! Бережися!..

— БІЖИ!!!

Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.

Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.

— Я йду! — вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.

Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, — а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.

Там уже хтось був — але не Снейп. І навіть не Волдеморт.

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

Чоловік з двома обличчями

То був Квірел.

— Ви! — мало не задихнувся Гаррі.

Квірел усміхнувся. Його обличчя зовсім не смикалося.

— Саме так, — спокійно підтвердив він. — А я от думав, Поттере, чи ми зустрінемося тут?..

— А я думав… Снейп…

— Северус? — засміявся Квірел, і голос його не тремтів, як завжди, а був холодний і різкий. — Так, Северус має підозрілий вигляд, чи не правда? Дуже вигідно, щоб він скрізь шугав, немов пристаркуватий кажан. Хто тоді запідозрить у чомусь б-б-бідолашного з-заїку п-п-професора Квірела?

Гаррі не міг у це повірити. Цього не могло бути, не могло!

— Але Снейп намагався мене вбити!

— Ні-ні-ні-і! Це я хотів тебе вбити. Твоя приятелька міс Ґрейнджер випадково збила мене з ніг, коли бігла підпалювати мантію Снейпа на тому матчі з квідичу. Через неї я втратив з тобою візуальний контакт. Ще кілька секунд, і я б скинув тебе з мітли. Я це зробив би й раніше, якби Снейп не бурмотів контрзакляття, намагаючись тебе врятувати.

— Снейп намагався мене врятувати?

— Авжеж, — холодно підтвердив Квірел. — Чому, по-твоєму, він прагнув судити твій наступний матч? Бо хотів зашкодити мені зробити це знову Сміх та й годі, йому не варто було так перейматися! Хіба я міг щось зробити, коли там сидів Дамблдор? Решта вчителів думали, що Снейп старався не дати Ґрифіндорові перемогти. Снейп став таким непопулярним… і все надаремно, бо сьогодні, нарешті, я тебе вб'ю!

Квірел клацнув пальцями. Просто в повітрі з'явилися мотузки, які щільно обплутали Гаррі.

— Поттере, ти занадто допитливий, щоб залишитися живим. Це ж ти тинявся по школі на Гелловін, і побачив, як я йшов, щоб глянути, хто там охороняє камінь.

— То це ви впустили троля?

— Аякже. Я маю до тролів певну слабкість. Ти, мабуть, бачив, що я зробив з тим, який був тут неподалік у кімнаті? На жаль, коли всі тоді побігли шукати троля, Снейп, який мене вже підозрював, подався просто на четвертий поверх, аби перешкодити мені, тож не тільки мій троль не зміг тебе вбити, а й той триголовий пес навіть не спромігся добряче покусати Снейпові ногу. Ну, а тепер, Поттере, зачекай хвильку. Мушу зазирнути в оце цікаве дзеркало.