Гаррі Поттер і напівкровний принц

- …Драко, не можна припускатися помилок, бо якщо тебе виженуть…

- Карочє, я тут ні при чому, ясно?

- Сподіваюся, ти кажеш правду, бо це було зроблено незграбно й безглуздо. Тебе й так уже в цьому запідозрили.

- Хто, тіпа, запідозрив?-сердито запитав Мелфой. - Повторюю востаннє, то не я зробив, ясно? У тієї дівулі Бел є, мабуть, якийсь ворог, про якого ніхто не знає… не треба на мене так дивитися! Я знаю, що ви робите, я не дурний, але нічого не вийде… я можу вас зупинити! Запала тиша, а тоді Снейп спокійно сказав: -Ага… бачу, тітка Белатриса навчала тебе блокології. Драко, які думки ти намагаєшся приховати від хазяїна?

- Від нього я нічого не приховую, я лише хочу, щоб ви до мене не лізли!

Гаррі ще щільніше притулився вухом до шпарини… що сталося, що Мелфой почав отак говорити зі Снейпом, до якого завжди ставився з повагою, навіть симпатією?

- То он чому ти в цьому семестрі мене уникав! Боявся мого втручання? А чи розумієш ти, Драко, що варто комусь не з'явитися в мій кабінет після того, як я його неодноразово викликав…

- То призначте мені покарання! Тіпа, донесіть на мене Дамблдорові!-глузував Мелфой.

Знову запала тиша. Тоді Снейп сказав:

- Ти прекрасно знаєш, що я не хочу цього робити.

- То перестаньте мені наказувати й викликати до свого кабінету!

- Послухай мене, - так тихо сказав Снейп, що Гаррі мусив буквально втиснутися вухом у шпаринку, аби щось почути. - Я прагну тобі допомогти. Я поклявся твоїй матері, що захищатиму тебе. Драко, я дав незламну обітницю…

- Карочє, доведеться вам її, мабуть, порушити, бо мені ваш захист не потрібен! Це моє завдання, він мені його доручив, і я його виконаю! Я маю план, усе вийде - просто все триває трохи довше, ніж я думав!

- Що це за план?

- А це вже не ваше діло!

- Якщо ти скажеш, що задумав, то я зможу тобі допомогти…

- Мені вистачає помічників, дякую, я не сам!

- Сьогодні ти явно діяв сам, а тинятися по коридорах без захисту й підтримки - величезна дурість. Це елементарні помилки…

- Зі мною були б Креб і Ґойл, якби ви не призначили їм покарання!

- Не верещи! - просичав Снейп, бо Мелфой і справді почав кричати. - Якщо твої дружки Креб і Ґойл мають намір отримати позитивні СОВи з захисту від темних мистецтв, то нехай працюють серйозніше.

- Яке це має значення? - скривився Мелфой. - Захист від темних мистецтв?… Та це ж просто жарт, понти! Хіба не так? Звичайнісінька гра! Наче нам і справді треба захищатися від темних мистецтв…

- Драко, це гра, що має вирішальне значення для успіху! - наполягав Снейп. -Як ти думаєш, де б я вже був, якби не знав, як грати свою роль? Тепер послухай мене! Ти діяв необачно, тинявся вночі хтозна-де, тебе зловили, і якщо ти довірятимеш таким помічникам, як Креб і Ґойл…

- Вони не одні, мене підтримують ще й інші люди, значно кращі!

- Чому ж ти й мені не довіришся, щоб я…

- Карочє, я знаю, що ви задумали! Хочете, тіпа, вкрасти мою славу!

Знову запала тиша, а тоді Снейп холодно сказав:

- Ти говориш, наче дитина. Я добре розумію, що затримання й ув'язнення твого батька тебе засмутило, але…

Гаррі не мав і секунди, щоб зорієнтуватися; він почув з того боку дверей Мелфоєві кроки й ледве встиг відскочити, коли двері розчинилися; Мелфой протупотів коридором повз відчинені двері Слизорогового кабінету, завернув за ріг і зник.

Намагаючись не дихати, Гаррі усе ще сидів навпочіпки, коли з класу поволі вийшов Снейп. З непроникним виразом обличчя професор повернувся на вечірку. Гаррі сидів у коридорі, накритий плащем, а думки в його голові випереджали одна одну.