135  

Гаррі здалося, що Крічер намагається знайти якусь прогалину в щойно отриманих вказівках, і він зачекав. Це тривало якусь мить чи дві, а тоді, на превелику радість Гаррі, Крічер знову вклонився до самої підлоги і з гіркотою сказав:

- Хазяїн усе продумав, і Крічер мусить йому коритися, хоч Крічер волів би бути слугою юнака Мелфоя, о, так…

- Тоді все вирішено, - зрадів Гаррі. - Регулярно мені повідомляйте, але дивіться, щоб у ту мить, коли будете біля мене з'являтися, поблизу не було зайвих людей. Окрім Рона й Герміони. І нікому не кажіть, що ви робите. Приклейтеся до Мелфоя, як пластир до бородавки.


- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ -


Прохання Лорда Волдеморта


Гаррі й Рон покинули шкільну лікарню рано-вранці в понеділок завдяки турботам мадам Помфрі цілком відновивши здоров'я й радіючи перевагам, здобутим внаслідок нокауту й отруєння; найприємніше було те, що Герміона знову заприятелювала з Роном. Вона навіть провела їх на сніданок і повідомила новину про сварку Джіні й Діна. Істота, що дрімала в Гаррі в грудях, раптом підняла голову і з надією принюхалась.

- А через що вони сварилися? - запитав він якомога байдужіше, коли вони завернули в коридор на восьмому поверсі, де не було нікого, крім малесенької дівчинки, що розглядала гобелен з тролями в балетних пачках. Побачивши шестикласників, дівчинка страшенно перелякалася і впустила з рук важкі мідні терези.

- Нічого, нічого! - заспокоїла її Герміона, підбігаючи, щоб допомогти. - Ось… - Вона легенько вдарила пола мані терези чарівною паличкою і сказала: - Репаро.

Дівчинка навіть не подякувала, а стояла ні жива ні мертва, дивлячись, як старшокласники проходять повз неї і зникають за рогом; Рон озирнувся.

- Чесне слово, ці першокласники стають якісь дедалі дрібніші.-здивувався він.

- Не зважай, - нетерпляче повернувся до попередньої теми Гаррі. - Герміоно. то чому сварилися Джіні й Дін?

- Та Дін сміявся з того, як Маклаґен ударив тебе бладжером, - пояснила Герміона.

- Воно, мабуть, і було смішно, - розважливо припустив Рон.

- І зовсім не смішно! - палко заперечила Герміона. - Це було жахливо, і якби Кут і Пікс не підхопили Гаррі. то це все могло закінчитися ще гірше!

- Але Джіні не треба було рвати через це стосунки з Діном, - знову ніби між іншим сказав Гаррі. - Чи. може, вони й далі зустрічаються?

- Та зустрічаються… а чому це тебе так зацікавило? - гостро глянула на Гаррі Герміона.

- Бо я не хочу, щоб знову починалися сварки в команді! - знайшовся Гаррі, але Герміона й далі підозріло поглядала на нього, тож він дуже зрадів, коли хтось гукнув:

- Гаррі!

Гаррі негайно обернувся.

- О, привіт, Луно.

- Я шукала тебе в лікарні, - повідомила Луна, порпаючись у торбинці. -Але мені сказали, що ти вже пішов…

Вона тицьнула Ронові потримати якусь зелену цибулину, велику плямисту поганку і величеньку грудку чогось схожого на котячий послід, аж доки нарешті знайшла доволі брудний сувій пергаменту і вручила його Гаррі.

- …сказали передати тобі.

Сувій був невеличкий, і Гаррі одразу впізнав у ньому чергове запрошення на урок до Дамблдора.

- Сьогодні ввечері, - повідомив він Рону й Герміоні, розгорнувши пергамент.

- Ти гарно коментувала минулий матч! - похвалив Рон Луну, коли вона забирала в нього зелену цибулину, поган ку й котячий послід.

Луна туманно всміхнулася.

- Ти з мене, мабуть, глузуєш?-запитала вона. - Усі кажуть, що то було жахливо.

- Ні, я серйозно, - чесно зізнався Рон. - Я й не пам'ятаю, коли так кайфував від коментарів! А що це таке, до речі? - додав він, підносячи до очей схожу на цибулю штукенцію.

- Ой, та це гурдикорінь, - пояснила Луна, запихаючи в торбину котячий послід і поганку. - Можеш залишити собі, якщо хочеш, у мене є ще. Чудовий засіб від ковтоплімпів.

І вона пішла собі далі, а Рон пхикнув, стискаючи в руці гурдикорінь.

- Знаєте, вона мені щораз більше подобається, ця Луна, - зізнався він, коли вони вже доходили до Великої зали. -Я розумію, що вона божевільна, але це в хорошому…

Він раптом замовк. Біля підніжжя мармурових сходів стояла Лаванда Браун. і її вигляд обіцяв грозу.

- Здоров. - нервово привітався Рон.

- Ходімо, - пробурмотів Гаррі Герміоні, й вони проскочили далі, але ще встигли почути Лавандині слова:

- Чому ти мені не сказав, що виходиш сьогодні з лікар ні? І чому з тобою вона?

Коли через півгодини Рон прийшов снідати, та був по хмурий і роздратований; хоч він і сидів біля Лаванди, та Гаррі не чув, щоб вони за весь сніданок перекинулися хоч словом. Герміона старанно вдавала, що нічого не бачить, але разів зо два Гаррі помічав на її обличчі самовдоволену посмішку. Цілісінький день у неї був на диво добрий на стрій, а ввечері у вітальні вона навіть погодилася пере глянути (інакше кажучи, дописати) для Гаррі реферат з гербалогії. від чого досі категорично відмовлялася, бо розуміла, що Гаррі тоді дозволить Ронові все списати.

  135  
Предыдущая страница Следующая страница
×
×