Гаррі Поттер і напівкровний принц

- Може, він зламав свою Руку Слави? - непевно припустив Рон, що намагався випрямити зігнуті гілочки на хвості своєї мітли. - Пам'ятаєш ту засохлу руку, що була в Мелфоя?

- Але чому він тоді сказав: «Не забувай, щоб цей екземпляр був у безпечному місці»? - запитав Гаррі, мабуть, удвадцяте. - Можна було зрозуміти, що Борджин зберігає ще якийсь поламаний предмет; а Мелфой хоче мати їх обидва.

- Ти так гадаєш? - Рон тепер зішкрябував бруд з держака мітли.

- Так, - сказав Гаррі. Коли ні Рон, ні Герміона нічого не відповіли, він, додав: - Мелфоїв батько в Азкабані. Ви не Думаєте, що Мелфой хоче помститися?

Рон, кліпаючи очима, глянув на нього.

- Мелфой хоче помститися? А що він може зробити?

- Отож бо й воно, що я не знаю! - ще дужче роздратувався Гаррі. - Але він щось замислив, і треба до цього поставитися серйозно. Його батько смертежер і…

Гаррі замовк на півслові, втупившись у вікно за Герміониною спиною й роззявивши рота. Щойно йому в голову стрельнула приголомшлива думка.

- Гаррі? - занепокоїлася Герміона. - Що сталося?

- Знову шрам заболів? - злякано запитав Рон.

- Він смертежер, - поволі проказав Гаррі. - Став смертежером замість батька!

Запала тиша, а тоді Рон вибухнув реготом.

- Мелфой? Та йому шістнадцять років, Гаррі! Невже Відомо-Хто узяв би Мелфоя?

- Гаррі, це малоймовірно, - повчально промовила Герміона. - Чому ти подумав, що він…

- Через мадам Малкін. Вона його не торкалася, а він зарепетував і вирвав руку, коли вона хотіла закотити йому рукав. То була ліва рука. Його затаврували Чорною міткою.

Рон з Герміоною перезирнулися.

- Ну…-протяг Рон, якого це анітрохи не переконало.

- Думаю, він просто хотів звідти піти, - припустила Герміона.

- Він показав Борджину щось таке, чого ми не побачили, - вперто тримався свого Гаррі.-Таке, що Борджина дуже налякало. Це була Мітка… він показав Борджину, з ким той має справу, і ви бачили, як його серйозно сприйняв Бор джин!

Рон з Герміоною ще раз перезирнулися.

- Гаррі, я не впевнена…

- Я теж думаю, що Відомо-Хто не взяв би Мелфоя у смертежери…

Анітрохи не сумніваючись у власній правоті, роздратований Гаррі схопив оберемок брудних квідичних мантій і вийшов з кімнати; місіс Візлі постійно нагадувала їм. щоб не відкладали прання й пакування на останню мить. На сходовому майданчику він наштовхнувся на Джіні, яка верталася до своєї кімнати зі стосом свіжовипраного одягу. - Я не радила б зараз іти на кухню, - попередила дівчина. -Там повно Флегми.

- Спробую не стати флегматиком, - засміявся Гаррі. І справді, коли він зайшов на кухню, там за столом сиділа Флер, жваво ділячись планами щодо весілля з Біллом, годі як місіс Візлі у явно кепському гуморі пильнувала за горою брюссельської капусти, що сама себе чистила.

- …ми з Біллом майше вигішили мати лише двох дгужок, Джіні та Ґабгіель - така солодка пагочка. Я думаю їх вигядити в блідо-золоті сукні… бо рошеві не пасуватимуть Джіні до волосся…

- О, Гаррі!-зраділа місіс Візлі, уриваючи Флерин монолог. -Я саме хотіла розповісти про заходи безпеки під час завтрашньої подорожі до Гоґвортсу. Нам знову пришлють міністерські машини, а на вокзалі вже чекатимуть аврори… - І Тонкс буде?-поцікавився Гаррі, вручаючи їй мантії для квідичу.

- Навряд. Артур казав, що її поставили на якесь інше місце.

- Вона занадто дає волю своїм потшуттям, та Тонкс, - неуважно кинула Флер, розглядаючи себе на опуклому боці чайної ложечки. -Тсе велика п'омілка, якшо хочете знати…

- Так, красно дякую, - ущипливо відреагувала місіс Візлі, ще раз урвавши Флер. -А ти, Гаррі, поспіши, щоб до вечора всі речі були складені і в останню хвилину не почався звичний бедлам.

І справді, на ранок їхній від'їзд пройшов спокійніше, ніж завжди. Коли міністерські машини підкотили до «Барлогу», все вже було готове: валізи й скрині спаковані. Герміонин кіт Криволапик надійно замкнений у дорожньому кошику, а Гедвіґа, Ронова сова Левконія та новий Джінин карликовий пух Арнольд-розсаджені по клітках.

О ревуар, 'Аггі, - гортанним голосом сказала Флер поцілувала його на прощання. Рон з надією рвонувся до неї, але Джіні зробила йому підніжку, і Рон гепнувся просто в пилюку під ногами у Флер. Розлючений, побагровілий і виваляний у пилюці, він кинувся до машини, навіть не попрощавшись.

На вокзалі Кінґс-Крос їх не чекав бадьорий Геґрід. Натомість, щойно зупинилися машини, до них підбігло двоє похмурих бородатих аврорів у маґлівських костюмах. Вони оточили дітей і мовчки супроводжували їх до перону.