1q84. книга ІІІ

Невдовзі стало ясно, що Фукускеголовий не прямує до станції Коендзі. Користуючись картою двадцяти трьох районів Токіо, що була в квартирі, Аомаме докладно запам'ятала географію місцевості навколо її багатоквартирного будинку. Бо на випадок критичної ситуації мусила досконало знати, куди рухатися. Тому зрозуміла, що на півдорозі Фукускеголовий звернув убік, хоча спочатку прямував до станції Коендзі. Крім того, помітила, що він не обізнаний з навколишньою місцевістю. Два рази зупинявся на повороті, невпевнено озирався навколо й перевіряв на телеграфних стовпах номери житлових блоків.

Згодом він трохи пришвидшив ходу. Аомаме припустила, що, мабуть, повернувся на знайому територію. Справді. Поминувши районну початкову школу, а потім трохи пройшовши вузькою вуличкою, він зайшов у старий триповерховий будинок.

Переконавшись, що Фукускеголовий зник усередині, Аомаме почекала п'ять хвилин. Ніяк не хотіла зіткнутися з ним у дверях. Над дверима висіло залізобетонне піддашшя, на землю кидала жовте світло кругла електролампа. На будинку не було видно нічого схожого на вивіску або табличку з прізвищами. Можливо, це був безіменний будинок. У всякому разі, начебто минуло багато часу відтоді, як його побудували.

Коли збігло п'ять хвилин, Аомаме попрямувала до будинку. Швидко пройшла під жовтим освітленням і відчинила двері. У маленькому холодному холі не було ні душі. Стара люмінесцентна лампа раз по раз тріскотіла. Звідкись долинали телевізійні звуки. Було чути, як мала дитина верескливим голосом щось вимагала від матері.

Амаме вийняла з кишені куртки свій власний ключ і, легенько помахуючи ним, щоб у разі чого показати, що вона тут мешкає, прочитала прізвища на поштових скриньках. Не дуже сподівалась побачити на одній з них прізвище Фукускеголового, але вирішила спробувати. Адже в такому малому будинку проживає не надто багато людей. Та коли наступної миті побачила прізвище Кавана, перестала чути всі навколишні звуки.

Аомаме заціпеніла перед цією поштовою скринькою. Навколишнє повітря так страшно порідшало, що нічим було дихати. Її злегка розтулені губи дрібно тремтіли. А час збігав. Вона добре розуміла, що така її поведінка дурна й небезпечна. Фукускеголовий був десь тут. І міг у будь-яку хвилину з'явитися у дверях. Однак Аомаме не могла відірватися від поштової скриньки. Маленький напис з прізвищем Кавана паралізував її розум і заморозив її організм.

Ясна річ, вона не мала доказу, що мешканець з прізвищем Кавана — це Тенґо Кавана. Прізвище Кавана не є широко поширеним, але й не таким рідкісним, як Аомаме. Однак якщо Фукускеголовий якось пов'язаний з Тенґо, то, за її припущенням, існує велика ймовірність того, що йдеться саме про Тенґо Кавану. Номер квартири був 303. Випадково таким самим, як у неї.

«Що ж робити?» — подумала Аомаме, міцно стиснувши губи. Її думки крутилися безперервно по одному колу. Але виходу ніде не було видно. Що ж робити? Але ж стовбичити перед поштовою скринькою вона не могла. Нарешті Аомаме зважилась і непривітними бетонними сходами піднялася на третій поверх. Дрібні тріщини то тут, то там на напівтемній підлозі свідчили про плин часу. Гумові підошви її тенісних туфель неприємно шурхотіли.

Аомаме спинилася перед квартирою номер 303. На звичайних залізних дверях побачила табличку з надрукованим прізвищем Кавана. Без імені. Від цих двох ієрогліфів ^[21]повіяло страшним холодом і неприродністю. І водночас у них причаїлася глибока загадка. Стоячи перед дверима, Аомаме уважно прислухалася. Нагострила всі свої відчуття. Але з-за дверей нічого не почула. Навіть не знала, чи всередині світиться. Біля дверей був дзвінок.

Аомаме вагалася. Прикусивши губи, думала: «Натиснути на кнопку чи ні?»

«А що, як це хитро придумана пастка? — міркувала вона. — Може, за дверима ховається Фукускеголовий і, немов злий карлику темному лісі, з огидною посмішкою на губах чекає на мене? Навмисне показався на дитячій гірці, щоб заманити мене сюди й схопити? Як приманку використав те, що я шукаю Тенґо. Підлий і хитрий тип. Вхопився за моє вразливе місце. Іншого способу не мав, щоб змусити мене відчинити двері зсередини».

Впевнившись, що поряд немає нікого, вона вийняла з джинсів пістолет. Спустила запобіжник і, щоб притьмом вихопити його, сунула в кишеню куртки. Стиснувши правою рукою рукоятку, вказівний палець приклала до спускового гачка гашетки. Великим пальцем лівої руки натиснула на кнопку дзвінка.

---

21 Прізвище Кавана записується двома ієрогліфами.