Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

Срібні пальці послабили хватку. Гаррі цього не сподівався. Він приголомшено вивільнився, не відводячи долоні з Черво—хвостового рота. Побачив, як водянисті очиці цієї щуроподібної людинки розширилися від страху й подиву. Він був приголомшений не менше за Гаррі тим, що зробила його власна рука, скорившись малесенькому імпульсу милосердя, і почав боротися ще затятіше, наче спокутував цю мить слабкості.

— А ми заберемо оце, — прошепотів Рон, висмикуючи з Червохвостової руки чарівну паличку.

Зіниці Петіґру, роззброєного й безпорадного, розширилися від жаху. Погляд його ковзнув з обличчя Гаррі на щось інше. Його срібні пальці невблаганно наближалися до власного горла.

— Ні…

Навіть не думаючи, Гаррі спробував відтягти цю руку, але її неможливо було втримати. Це срібне знаряддя, що його подарував Волдеморт своєму найбоягузливішому слузі, повстало проти роззброєного й ні на що непридатного власника. Петіґру розплачувався за своє вагання, за мить співчуття. Його рука душила його у нього ж на очах.

— Ні!

Рон теж відпустив Червохвоста і тепер разом з Гаррі намагався відтягти металеві пальці, що стискалися на Черво—хвостовім горлі, та все було марно. Петіґру вже синів.

— Релашіо! —націлив Рон чарівну паличку на срібну руку, проте нічого не сталося. Петіґру впав на коліна, і в ту ж мить нагорі страхітливо заволала Герміона. Червохвостові очі закотилися на посинілому обличчі, він востаннє дриґнувся й затих.

Гаррі й Рон перезирнулися і, залишивши Червохвостове тіло на підлозі, побігли вгору по сходах і далі темним коридором, що вів до вітальні. Обережно підкралися до ледь прочинених дверей. Вони добре бачили Белатрису, яка дивилася на Ґрипхука, що тримав у довгопалих руках Ґрифіндо—рів меч. Герміона лежала в Белатриси під ногами й ледь—ледь здригалася.

— Ну? — запитала Белатриса. — Це справжній меч? Гаррі чекав, затамувавши подих і щулячись од болю в шрамі.

— Ні, — відповів Ґрипхук. — Це підробка.

— Ти впевнений? —випалила Белатриса. — Це точно?

— Так, —підтвердив ґоблін.

Вона полегшено зітхнула, з обличчя зійшла напруга.

— Добре, — сказала вона й недбалим помахом чарівної палички залишила ще один глибокий рубець на обличчі ґобліна, і той з лементом упав їй під ноги. Вона відкинула його ногою. — А тепер, — промовила вона тріумфальним голосом, — покличемо Темного Лорда! — Засукала рукав і вказівним пальцем торкнулася Чорної мітки.

Гаррі пронизав такий біль, неначе крізь шрам виривалося усе його єство. Усе навколо зникло. Він знову був Волдемортом, а худий, наче кістяк, чоловік беззубо з нього сміявся. Він розгнівався, що його відволікають викликами, адже він попереджав, він наказував, щоб його даремно не тривожили, хіба що йтиметься про Поттера. Якщо вони помилилися…

— То вбий мене! — наполягав той старий. — Ти не перемо жеш, ти не здатен перемогти! Ця паличка ніколи в житті не стане твоєю…

І тоді лють у Волдеморті просто вибухнула. Спалах зеленого світла осяяв тюремну камеру, кволе старече тіло підлетіло над жорстким ліжком і впало, мертве, додолу. Волдеморт відвернувся до вікна, не в змозі опанувати свій гнів… він їх жорстоко покарає, якщо вони його викликали без вагомих підстав…

— Я думаю, — пролунав Белатрисин голос, — що ми можемо позбутися цієї бруднокровки. Ґрейбек, якщо хочеш, можеш її взяти.

— НІ—І—І—І—І—І—І—І—І!

Рон увірвався до вітальні. Белатриса озирнулася, вражена, й повела чарівною паличкою в напрямку Ройового лиця…

— Експеліармус! — заревів він, цілячись у Белатрису Чер—вохвостовою паличкою. Гаррі, що забіг за Роном, упіймав Белатрисину паличку, що підлетіла вгору. Луціус, Нарциса, Драко і Ґрейбек обернулися до нього. Гаррі загорлав: — Закляктус! — і Луціус Мелфой повалився на кам'яні плити перед каміном. Струмені світла шугонули з Дракової, Нарцисиної та Ґрейбекової паличок. Уникаючи їх, Гаррі кинувся на підлогу й закотився за диван.

— СТІЙТЕ, АБО ВОНА ПОМРЕ!

Важко дихаючи, Гаррі визирнув з—за дивана. Белатриса тримала Герміону, здається, непритомну, приклавши їй до горла свого короткого срібного ножа.

— Кидайте палички, — прошипіла вона. — Кидайте, бо побачите, яка й справді брудна в неї кров!

Рон заціпенів, стискаючи в руках Червохвостову чарівну паличку. Гаррі випростався, не випускаючи з рук Белатрисину.

— Я сказала, кидайте! — проверещала вона, черкнувши лезом Герміону по горлі. Гаррі побачив, як виступили крапельки крові.