Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— Гаррі, вертайся в дім, — прошепотіла Герміона. — Ти вже передумав нас покидати?

— Залишайся, старий, — Рон гупнув Гаррі по спині.

— Що з тобою? — зазирнула в обличчя Герміона. —У тебе жахливий вигляд!

— Кращий, мабуть, — тремтячим голосом відповів Гаррі, — ніж в Олівандера…

Коли він переповів їм побачене, Рон був приголомшений, а Герміону це теж страшенно налякало.

— Це ж мало припинитися! Твій шрам… з ним такого вже не повинно бути! Не відкривай цей зв'язок — Дамблдор казав тобі—заблокувати мозок! Гаррі нічого не відповів, і вона схопила його за руку.

— Гаррі, він уже підкорив собі міністерство, й газети, і половину чаклунського світу! Не впускай його ще й у свою власну голову!

— РОЗДІЛ ШОСТИЙ —

Упир у піжамі

Шок від утрати Дикозора висів над будинком усі наступні дні. Гаррі постійно сподівався, що той ось—ось зайде у задні двері, як і інші члени Ордену, що снували туди—сюди, при—носячи різні новини. Гаррі відчував, що тільки активними діями він розвіє почуття провини й горя, і що він якнайскоріше повинен узятися за пошук і знищення горокраксів.

— Ти ж нічого не вдієш з тими… — Рон беззвучно проказав губами слово "горокраксами", — поки тобі не стукне сімнадцять. На тобі й досі є Слід. Та й хіба тут ми не можемо все розпланувати з таким самим успіхом, як і деінде? Чи, може, — Рон перейшов на шепіт, — ти вже знаєш, де вони, ті відомо—що?

— Не знаю, — зізнався Гаррі.

— Здається, Герміона щось там досліджувала, — згадав Рон. — Казала, що розповість, як ти вже будеш тут.

Вони сиділи за сніданком. Містер Візлі й Вілл щойно відбули на роботу, місіс Візлі пішла нагору будити Герміону й Джіні, а Флер подалася приймати ванну.

— Тридцять першого Слід перестає діяти, — сказав Гаррі. — Це означає, що я ще мушу тут сидіти всього чотири дні. А тоді я зможу…

— П'ять днів, — твердо виправив його Рон. — Треба залишитися на весілля. Якщо ми його пропустимо, вони нас повбивають. Гаррі зрозумів, що "вони" — це Флер і місіс Візлі.

— Невже вони не усвідомлюють, як це важливо?…

— Звичайно, ні, — знизав плечима Рон. —Та й звідки їм про це знати. Але раз ти про це згадав, я хотів би побалакати на цю тему.

Рон зиркнув на двері, перевіряючи, чи не повертається місіс Візлі, і підсунувся ближче до Гаррі.

— Мама намагалася все вивідати у мене і в Герміони. Що ми задумали робити. Тепер візьметься за тебе, тож готуйся. Тато й Люпин теж допитувалися, але ми їм сказали, що Дамблдор велів тобі нікому не розповідати, крім нас, і вони відчепилися. Але не мама. Вона настроєна рішуче.

Не минуло й кількох годин, як Ронове передбачення здійснилося. Після обіду місіс Візлі покликала Гаррі, щоб він допоміг з'ясувати, чи не йому, бува, належить шкарпетка, яка, як їй здавалося, могла випасти з його рюкзака. Загнавши його в кут у крихітній посудомийні при кухні, вона відразу пішла в наступ.

— Рон і Герміона щось там вигадують, ніби ви всі троє кидаєте Гоґвортс, — почала вона невимушеним буденним тоном.

— О, — розгубився Гаррі. — Так. Кидаємо.

У кутку крутнувся відтискний валок для білизни, викидаючи щось схоже на камізельку містера Візлі.

— Можна запитати, чому ви відмовляєтеся від освіти? — продовжила місіс Візлі.

— Ну, Дамблдор доручив мені… одну справу, — пробурмотів Гаррі. — Рон і Герміона про це знають і хочуть допомогти.

— І яка ж це "справа"?

— Вибачте, я не можу…

— Скажу відверто — ми з Артуром маємо повне право знати, і, думаю, містер та місіс Ґрейнджери зі мною погодяться! — наполягала місіс Візлі.

Гаррі боявся натиску "стурбованих батьків". Тож примусив себе подивитися їй прямо в очі, відзначивши при цьому, Що вони теж були карі, як і в Джіні. Це не допомогло.

— Місіс Візлі, Дамблдор не хотів, щоб про це знав ще хтось. Даруйте. Рон і Герміона не зобов'язані йти зі мною, хай вирішують…

— Не думаю, що й ти повинен кудись іти! — відкинула вона удавану байдужість. — Ви тільки—тільки стаєте повнолітні! Це повна нісенітниця! Якби Дамблдорові треба було зробити якусь справу, то він мав у своєму розпорядженні увесь Орден! Гаррі, ти, мабуть, не так його зрозумів. Можливо, він розповідав тобі про щось таке, що він сам хотів би зробити, а ти подумав, що він доручив це тобі…

— Я все зрозумів правильно, — категорично заперечив Гаррі. — Це маю зробити я.