Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— "Міс Герміоні Джін Ґрейнджер я заповідаю свій примірник "Казок барда Бідла" з надією, що вони будуть для неї цікаві й повчальні".

Скрімджер дістав з торбинки невеличку книжечку, на вигляд таку саму древню, як і "Таємниці найтемнішого мистецтва" нагорі. Палітурка її була в плямах і місцями обдерта. Герміона мовчки взяла її в Скрімджера. Поклала книжку на коліна й дивилася на неї. Гаррі побачив, що назва написана рунами. Він так і не навчився їх читати. Поки він дивився, на тиснені символи впала сльоза.

— Як ти гадаєш, Ґрейнджер, чому Дамблдор залишив тобі цю книгу? — запитав Скрімджер.

— Він… він знав, як я люблю книжки, — хрипким голосом відповіла Герміона й витерла рукавом очі.

— Але чому саме цю книгу?

— Не знаю. Мабуть, думав, що вона мені сподобається.

— Чи ти коли—небудь говорила з Дамблдором про різні шифри чи інші способи передачі таємної інформації?

— Ні, не говорила, — знову витерла рукавом сльози Герміона. — І якщо в міністерстві за тридцять один день незнайшли в цій книзі таємних шифрів, то сумніваюся, що мені це вдасться.

Вона притлумила в собі ридання. Друзі сиділи так тісно, що Ронові важко були висмикнути руку, щоб обняти Герміону за плечі. Скрімджер повернувся до заповіту.

— "Гаррі Джеймсу Поттеру", — прочитав він, а в грудях у Гаррі аж стислося від хвилювання, — "я заповідаю снич, упійманий ним у його першому в Гоґвортсі квідичному матчі, як нагадування про нагороди, що здобуваються наполегливістю і вмінням".

Коли Скрімджер витяг крихітного, завбільшки з горішок, золотистого м'ячика, той досить кволо затріпотів срібними крильцями, а Гаррі відчув явне розчарування.

— Навіщо Дамблдор залишив тобі снич? — запитав Скрімджер.

— Не маю поняття, — відповів Гаррі. — Мабуть, через те, що ви прочитали… щоб нагадати мені, що можна здобути, якщо бути… наполегливим.

— Гадаєш, це просто символ на згадку?

— Мабуть, так, — сказав Гаррі. — Бо що ж іще це може бути?

— Тут я запитую, — Скрімджер підсунув своє крісло трошки ближче до диванчика. Надворі смеркало. Весільне шатро за вікнами нависало над живоплотом, мов біла примара.

— Я помітив, що святковий торт теж у формі снича, — допитував Гаррі Скрімджер. — Чого б це?

Герміона глузливо розсміялася.

— О, це не можна пов'язувати з тим фактом, що Гаррі чудовий ловець, це було б занадто очевидно, — знущалася вона. — А в цукровій глазурі, мабуть, приховано таємне послання від Дамблдора!

— Навряд чи в глазурі щось приховано, — сказав Скрімджер, — а от снич може бути прекрасною схованкою для маленького предмета. Думаю, ви знаєте чому?

Гаррі знизав плечима. А от Герміона на це відповіла. Гаррі подумав, що прагнення правильно відповідати стало такою її міцною звичкою, що вона просто не спроможна стриматися.

— Бо сничі володіють пам'яттю плоті, — пояснила вона.

— Що?! — вигукнули одночасно Гаррі й Рон. Обидва вважали, що Герміонині квідичні знання нічого не варті.

— Правильно, — підтвердив Скрімджер. — До снича не торкаються голими руками, перш ніж його випустять на полі, бо навіть майстер, що його виготовляє, робить це в рукавицях. Снич так зачаклований, що визначає, хто перший до нього торкнувся, якщо його вловили два ловці одночасно і виникла суперечка. Цей снич, — підняв він угору крихітний золотистий м'ячик, — пам'ятатиме твій доторк, Поттере. Я припускаю, що Дамблдор, попри всі його вади, мав видатні чаклунські здібності і міг зачарувати цього снича так, щоб він відкривався тільки тобі.

Серце Гаррі закалатало. Він був упевнений, що Скрімджер не помиляється. Що зробити, щоб не торкатися снича голими руками на очах у міністра?

— Ти нічого не кажеш, — сказав Скрімджер. — Може, ти вже знаєш, що міститься в сничі?

— Ні, — заперечив Гаррі, міркуючи, як удати, ніби торкається снича, і не торкнутися насправді. Якби ж він володів виманологією, добре володів — він би прочитав Герміонині думки; він просто відчував, як гуде її мозок.

— Тримай, —тихо сказав Скрімджер.

Гаррі подивився в жовті міністрові очі й зрозумів, що вибору немає, треба скоритися. Простяг руку, а Скрімджер нахилився й навмисне поволі поклав снича на Гарріну долоню.

Нічого не сталося. Коли Гаррі стис пальцями снича, його втомлені крильця затріпотіли й завмерли. Скрімджер, Рон і Герміона пожадливо вдивлялися в м'ячик, частково закритий пальцями — мовби сподівалися, що він на щось перетвориться.