Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

Знайомий гачконосий, чорноволосий чоловік дивився на них з великого знімка під заголовком: "СЕВЕРУСА СНЕЙПА ПРИЗНАЧЕНО ДИРЕКТОРОМ ГОҐВОРТСУ".

— Ні! — вигукнули одночасно Рон і Герміона.

Герміона була меткіша — вона схопила газету й почала читати статтю вголос..

— Северуса Снейпа, багатолітнього викладача настійок у Гоґвортській школі чарів та чаклунства, сьогодні було призначено на посаду її директора. Це найважливіша з чис ленних змін викладацького складу в стародавній школі. Після того, як у відставку пішла колишня викладачка маґлознавства, її посаду обійняла АлектаКерроу, а її брат Амікус став викладачем захисту від темних мистецтв.

— "Я радий, що отримав нагоду підтримати наші найкращі чаклунські традиції та цінності…" — Мабуть, такі, як скоєння вбивств і відрізання людям вух! Снейп буде директором! Снейп у Дамблдоровому кабінеті… Мерлінові кальсони! — Герміона так верескнула, що Гаррі з Роном аж підстрибнули. Герміона вискочила з—за столу й вибігла з кухні, крикнувши на ходу: — Я на хвилинку!

— "Мерлінові кальсони?" — повторив здивовано Рон. — Вона, мабуть, таки вражена. — Він підсунув газету й переглянув статтю про Снейпа.

— Інші викладачі не терпітимуть. Макґонеґел, Флитвік і Спраут знають правду, вони знають, як загинув Дамблдор. Вони не визнають Снейпа директором. А що то за Корови чи як там їх?

— Керроу, смертежери, — відповів Гаррі. —Там, усередині, є їхні знімки. Вони були на верхівці вежі, коли Снейп убивав Дамблдора, тож усе це давні друзяки. Але, — гірко зітхнув Гаррі, беручи стільця, — я не бачу, щоб в інших викладачів був якийсь вихід, крім як залишитися. Якщо Снейпа підтримує міністерство і Волдеморт, то в них нема вибору, крім залишатися й викладати або провести кілька гарних років у Азкабані… та й то, якщо їм пощастить. Думаю, вони залишаться, щоб хоч якось захищати учнів.

До стола метушливо підбіг Крічер з великою супницею в руках і почав розливати суп у чистісінькі миски, насвистуючи крізь зуби якусь мелодію.

— Дякую, Крічере, — сказав Гкррі й перевернув "Віщуна", щоб не бачити Снейпової пики. — Принаймні ми тепер точно знаємо, де буде Снейп.

Він зачерпнув ложкою супу. Якість Крічерового куховарства неймовірно поліпшилася, відколи він отримав Реґулу—сів медальйон. Смачнішого французького цибульного супу Гкррі рідко коли й куштував.

— За будинком і далі стежить купа смертежерів, — повідо мив він Ронові, ковтаючи суп, — більше, ніж завжди. Наче вони сподіваються, що ми вийдемо зі шкільними валізами й поплуганимося на "Гоґвортський експрес".

Рон зиркнув на годинник.

— Я цілий день про це думав. Експрес вирушив майже шість годин тому. Дивно якось, що ми не в ньому, правда?

Гаррі уявив яскраво—червоний потяг, за яким вони з Роном линули колись в повітрі, а він звивався поміж полів та пагорбів, неначе довга червона гусінь. Знав напевне, що зараз у поїзді сидять разом Джіні, Невіл та Луна, і, можливо, намагаються вгадати, де зараз Гаррі, Рон та Герміона, або міркують, як краще нашкодити новому Снейповому режиму.

— Вони мене ледь не засікли, — повідомив Гкррі. — Я невдало приземлився на ґанку і з мене ледь не злетів плащ.

— Зі мною щоразу таке буває. Ага, ось і вона, — сказав Рон, розвертаючись на стільці, щоб краще бачити Герміону, яка повернулася на кухню. — І що ж то за справа, гідна Мерлінових найобвисліших кальсонів?

— Я згадала ось про що, — важко дихаючи, відповіла Герміона.

Вона принесла велику картину в рамі, поставила її на підлогу і вийняла з кухонної шафки свою маленьку вишиту бісером сумочку. Відкрила її й почала запихати в неї картину, явно завелику, щоб поміститися в малесенькій сумочці. Проте за кілька секунд картина щезла, як досі багато чого іншого, в бездонних глибинах сумочки.

Фінеас Ніґелус, — пояснила Герміона, кидаючи сумочку на кухонний стіл зі звичним уже важким брязкотом.

— Тобто? — здивувався Рон, але Гаррі все зрозумів. Намальований фарбами образ Фінеаса Ніґелуса Блека мав здатність переміщатися між тим своїм портретом, що був на площі Ґримо, і тим, що висів у директорському кабінеті в Гоґвортсі: круглій кімнаті на вершині вежі, де зараз, поза сумнівом, сидів Снейп і з тріумфом розглядав колишнє Дамблдорове майно — колекцію витончених срібних магічних інструментів, кам'яне сито спогадів, Сортувальний Капелюх і, якщо його ще не перенесли деінде, Ґрифіндорів меч.