Три мушкетери

Міледі помітила його розгубленість і збагнула, яке бурхливе полум'я протилежних пристрастей палає в душі молодого фанатика. Подібно до того, як досвідчений полководець, побачивши, що ворог ось-ось тікатиме, кидає на нього полки з переможним кличем, так і вона, чарівна, немов антична жриця, натхненна, як християнська діва, підвелася із простертою вперед рукою, з розстебнутим коміром, з розпущеним волоссям, з очима, що горіли вогнем, який уже встиг збурити почуття пуританина. Сором'язливо притримуючи на грудях сукню, міледі ступила крок до Фелтона і в нестримному пориві заспівала своїм знадливим голосом, якому, коли треба було, вміла надавати такого грізного виразу:

• Киньте в пазурі Ваала^[231]
• Бідну жертву зради й мсти:
• Раю вам не досягти!..
• Я навіки вас прокляла.

Почувши це химерне звертання, Фелтон скам'янів з несподіванки.

— Хто ви така, хто ви така? — вигукнув він, благально стискаючи руки. — Провісниця неба чи служниця пекла; ангел чи демон; Еола^[232] чи Астарта^[233]?

— Хіба ти не впізнав мене, Фелтоне? Я не ангел і не демон, я дочка землі, я твоя сестра по вірі — тільки й того.

— Авжеж, авжеж! — мовив Фелтон. — Ще зовсім недавно я сумнівався в цьому, але тепер я вірю вам.

— Ти кажеш, що віриш, а тим часом ти — спільник цього виродка Веліала^[234], якого звуть лордом Вінтером! Ти кажеш, що віриш, а тим часом лишаєш мене в руках моїх ворогів, ворога Англії, ворога Бога! Ти кажеш, що віриш, а тим часом віддаєш мене тому, хто наповнює й оскверняє світ єрессю та розбещеністю, цьому мерзенному Сарданапалові^[235], якого сліпці звуть герцогом Бекінгемом, а віруючі — антихристом!

— Я віддаю вас Бекінгемові? Я? Та що ви таке кажете?

— Хто має очі, не побачить! — вигукнула міледі. — Хто має вуха, не почує^[236]!

— Так, так, — сказав Фелтон, провівши рукою по зрошеному рясним потом чолі, наче для того, щоб розвіяти останні сумніви. — Авжеж, я впізнаю голос, що з'явився до мене уві сні; я впізнаю риси ангела, який з'являється до мене щоночі, промовляючи до моєї душі: «Вбий його, врятуй Англію, врятуй самого себе, бо ти помреш, так і не впокоривши гніву Божого!» Кажіть далі, кажіть! — вигукнув Фелтон. — Нарешті я почав вас розуміти.

Бісівська радість, миттєва, мов спалах думки, сяйнула в очах міледі.

Та хоч який скороминущий був цей пломінь, Фелтон уловив його й здригнувся, наче він і справді освітив усю безодню серця цієї жінки.

Фелтонові враз пригадалися застереження лорда Вінтера й перші спроби міледі спокусити його. Він одійшов на крок і схилив голову. Проте, наче й справді заворожений цим дивовижним створінням, він усе ще не міг одвести від міледі погляду.

Вона добре розуміла причину його нерішучості. Непорушна холоднокровність, що таїлася за удаваним хвилюванням міледі, ні на хвилину не зрадила цю жінку. Перш ніж Фелтон знову заговорив і тим примусив би міледі продовжити розмову в тому збудженому тоні, що так уже стомив її, вона опустила руки, ніби жіноча слабкість узяла гору над фанатичним піднесенням, і сказала:

— Дарма, мені не бути Юдиф'ю, яка визволить Ветулію від Олоферна. Меч Всевишнього надто важкий для моєї руки. Тож дозвольте мені померти, щоб уникнути безчестя, дозвольте мені знайти порятунок в смерті мучениці. Я не прошу у вас ні свободи, як зробила б злочинниця, ні помсти, як зробила б язичниця. Дайте мені померти — тільки й того. Я благаю вас, навколішках прошу вас: дозвольте мені померти, і своїм останнім зітханням я благословлю свого рятівника.

Почувши цей лагідний благальний голос, зустрівши цей сумний і несміливий погляд, Фелтон знову підійшов до міледі. Мало-помалу спокусниця знову постала перед ним у тому магічному уборі, що його вона з власної примхи то виставляла напоказ, то ховала і який складали врода, лагідність, сльози й особливо невідпорна привабливість містичного любострастя — найзгубніша з усіх пристрастей.

— Дарма! — сказав Фелтон. — Єдине, що я можу зробити, коли ви доведете, що ви й справді жертва, — це пожаліти вас. Але лорд Вінтер звинувачує вас у тяжких гріхах. Ви християнка, моя сестра по вірі; ви мимоволі вабите мене — мене, який ніколи нікого не любив, крім свого благодійника; який не зустрічав у житті нікого, крім зрадників та безбожників. Але ви, добродійко, ви, така чарівна на вигляд і, безперечно, така ж чиста душею, — ви, певно, й справді мали вчинити якусь несправедливість, коли вже навіть лорд Вінтер переслідує вас.

---

231 Ваал — в релігії Стародавніх Фінікії, Сирії, Палестини бог родючості, вод, війни тощо; в переносному значенні служіння Ваалові — гонитва за матеріальними благами.

232 Еол — давньогрецький бог, повелитель бур і вітрів.

233 Астарта — грецька назва фінікійської богині родючості, материнства та кохання Аштарти.

234 Веліал — ім'я, яким у Старому заповіті (першій частині Біблії) названий верховода демонів.

235 Сарданапал — легендарний ассірійський правитель, втілення жорстокості й розпусти.

236 Перефразована біблійна формула: «Хто має очі, побачить, хто має вуха, почує».