Гаррі Поттер і Таємна кімната

Гаррі опустилося серце. Він обережно підвівся, щоб роздивитися ту статую. її обличчя освітлював місячний промінь. Це був Колін Кріві. Його очі були широко розплющені, а руки з фотоапаратом застигли перед грудьми.

— Паралізований? — прошепотіла мадам Помфрі- - Так, — підтвердила професорка Макґонеґел. — Але страшно подумати, що… Якби Албус не спускався по гарячий шоколад, хтозна, що могло б… Усі троє дивилися на Коліна.

Потім Дамблдор нахилився і витягнув з його негнучких рук фотоапарат.

— Ви гадаєте, що він устиг сфотографувати нападника? — з надією запитала професорка Макґонеґел.

Дамблдор не відповів. Він відкрив задню накривку апарата.

— Боже мій милий! — вигукнула мадам Помфрі. З фотоапарата зі свистом вирвався струмінь диму. Гаррі, що лежав через три ліжка від них, відчув ядучий сморід спаленої фотоплівки.

— Розтопилося, — здивувалася мадам Помфрі, — все розтопилося!

— Що це означає, Албусе? — наполегливо запитала професорка Макґонеґел.

— Це означає, — відповів Дамблдор, — що Таємна кімната і справді знову відчинена.

Мадам Помфрі з переляку закрила рот рукою. Професорка Макґонеґел дивилася на Дамблдора.

— Але ж, Албусе… Дійсно!.. Хто?..

— Питання не в тому — хто, — відказав Дамблдор, не спускаючи очей з Коліна, — а в тому — як?

Судячи з того, що зміг побачити Гаррі на затіненому обличчі професорки Макґонеґел, вона збагнула ці слова не краще, ніж він сам.

Розділ одинадцятий

КЛУБ ДУЕЛЯНТІВ

Прокинувшись у неділю вранці, Гаррі побачив, що лікарняну палату заливає сяйво зимового сонця, а його рука знову має нормальні кістки, хоча згинається на превелику силу. Він рвучко сів і глянув на Колінове ліжко, але його заступала висока завіса, за якою Гаррі вчора переодягався. Побачивши, що він прокинувся, мадам Помфрі метушливо принесла йому тацю зі сніданком, а тоді почала згинати й розтягати йому руку і пальці.

— Усе гаразд, — сказала вона, коли Гаррі незграбно їв лівою рукою кашу. — Поїж і можеш іти.

Гаррі мерщій одягнувся й побіг до ґрифіндорської вежі, прагнучи розказати Ронові з Герміоною про Коліна й Добі, але їх там не було. Він почав їх скрізь шукати, дивуючись, куди вони могли подітися, і трохи навіть ображався на них, бо вони й не поцікавилися, відросли його кістки чи ні.

Проходячи повз бібліотеку, Гаррі побачив Персі Візлі, який був у значно кращому настрої, аніж під час їхньої минулої зустрічі.

— О, привіт, Гаррі! — сказав він. — Ти вчора чудово літав, просто чудово! Ґрифіндор тепер лідер у кубку гуртожитків — ти заробив п’ятдесят очок!

— Ти не бачив Рона з Герміоною, га? — запитав Гаррі.

— Ні, не бачив, — відказав Персі, і його усмішка згасла. — Сподіваюся, Рон не зайшов до ще одного дівочого туалету!

Гаррі силувано всміхнувся, зачекав, поки Персі зникне з очей, а тоді рушив просто до туалету Плаксивої Мірти. Він не дуже й сподівався побачити їх там, але, пересвідчившись, що поблизу немає ні філча, ні старост, відчинив двері і почув їхні голоси, що долинали з замкненої кабінки.

— Це я, — сказав він, зачиняючи за собою двері. В кабінці щось дзенькнуло, почувся плюскіт і приглушений зойк, а тоді у замковій шпарині з’явилося Герміонине око.

— Гаррі! — вигукнула вона. — Ти нас так налякав! Заходь! Як там твоя рука?

— Добре, — відповів Гаррі, пробираючись у кабінку. На унітазі стояв старий казан, а потріскування знизу підказувало, що там палав вогонь. Начаклувати переносний водотривкий вогонь — це для Герміони раз плюнути.

— Ми прийшли б по тебе, але вирішили взятися за багатозільну настійку, — пояснив Рон, коли Гаррі насилу спромігся замкнути дверцята кабінки. — Ми подумали, що тут її ховати найбезпечніше.

Гаррі почав розповідати їм про Коліна, але Герміона урвала його.

— Ми вже знаємо, чули, як професорка Макґонеґел казала про це вранці професорові Флитвіку. Ось чому ми подумали, що краще не баритися.

— Що швидше ми змусимо Мелфоя зізнатися, то краще, — мовив Рон. — Знаєте, що я думаю? Він після матчу мав такий паскудний настрій, що вирішив зігнати злість на Кріві.

— Це ще не все, — сказав Гаррі, дивлячись, як Герміона бере жмутки споришу і додає його до на–стійки. — Серед ночі мене відвідав Добі.

Рон і Герміона здивовано глянули на нього. Гаррі Переказав їм усе, що розповів і не розповів йому Добі. Рон з Герміоною слухали, пороззявлявши роти.