Гаррі Поттер і Орден Фенікса

НАКАЗОМ ВЕРХОВНОГО ІНКВІЗИТОРА ГОҐВОРТСУ

Усі існуючі учнівські організації, товариства, команди, групи і клуби відтепер розпускаються.

Організацією, товариством, командою, групою або клубом вважатимуться будь–які регулярні зустрічі трьох або більше учнів.

За дозволом на відновлення давніх угруповань необхідно звертатися до Верховного інквізитора (професорки Амбридж).

Жодна організація, товариство, команда, група чи клуб не мають права існувати без відома та схвалення Верховного інквізитора.

Будь–який учень, що створить товариство, команду, групу чи клуб, не схвалені Верховним інквізитором, або ж належатиме до таких організацій, буде виключений зі школи.

Цей наказ видано згідно з освітньою постановою номер двадцять чотири.

Підпис: Долорес Джейн Амбридж, Верховний інквізитор

Гаррі й Рон прочитали повідомлення, визираючи з–понад голів стурбованих другокласників.

— Це означає, що закриють плюй–камінцевий клуб? — запитав один з них у товариша.

— Думаю, що з плюй–камінцями все буде нормально. — похмуро буркнув Рон, аж той другокласник підскочив з несподіванки. — А ось нам, мабуть, аж так не пощастить. — сказав він Гаррі, коли другокласники порозбігалися.

Гаррі ще раз перечитав оголошення. Радість, що переповнювала його ще від суботи, тепер випарувалася. Його аж тіпало від люті.

— Це не випадково. — сказав він, стискаючи руки в кулаки. — Вона знає.

— Це неможливо, — миттєво заперечив Рон.

— У тому шинку були якісь люди. До того ж, гляньмо правді у вічі, ми не знаємо, скільком з тих, що приходили, можна довіряти… будь–хто міг побігти до Амбридж і все їй розпатякати…

А він іще думав, ніби вони йому повірили! Навіть уявив, що вони захоплюються ним…

— Захаріас Сміт! — відразу вигукнув Рон, луплячи себе кулаком по долоні. — Або… той, Майкл Корнер. Той теж мені здався ненадійним…

— Цікаво, чи Герміона це вже бачила? — озирнувся Гаррі на двері до дівочих спалень.

— Ходімо їй скажемо, — запропонував Рон.

Він кинувся до дверей, відчинив їх і рвонув ґвинтовими сходами нагору.

Добрався вже до шостої сходинки, коли щось голосно загуло, немов автомобільний клаксон, і сходи розтанули, перетворившись на довгий і гладенький кам’яний жолоб, наче на гірках для катання. Якусь коротку мить Рон ще намагався бігти, несамовито розмахуючи руками, мов той вітряк, а тоді гепнувся на спину й покотився вниз по цьому щойно виниклому жолобу і зупинився аж біля Гарріних ніг.

— Е–е… мабуть, нам не можна заходити до дівочих спалень, — сказав Гаррі, піднімаючи Рона й ледве тамуючи сміх.

Якісь дві четвертокласниці весело з’їхали кам’яним жолобом

— О, хто ж це намагався вилізти нагору? — захихотіли вони, зриваючись на ноги й глузливо поглядаючи на Гаррі з Роном.

— Я, — зізнався все ще спантеличений Рон. — Не знав, що таке станеться. Це нечесно! — звернувся він до Гаррі, коли дівчата, регочучи, пішли до отвору за портретом. — Герміоні можна заходити в наші спальні, а нам ні?..

— Це досить старомодне правило, — пояснила Герміона яка тієї миті акуратно з’їхала на килимок перед ним і саме зводилася на ноги, — але в «Історії Гоґвортсу» написано що засновники вважали хлопців не такими надійними, як дівчат. До речі, а чого ви хотіли до нас зайти?

— Тебе провідати…. Ось іди глянь! — сказав Рон і поволік її до дошки оголошень.

Герміона пробігла очима повідомлення. Її обличчя скам’яніло.

— Хтось їй усе розпатякав! — сердито гаркнув Рон,

— Це неможливо, — тихенько заперечила Герміона.

— Не будь така наївна, — скривився Рон, — думаєш, що як сама чесна й надійна, то…

— Ніхто не міг розпатякати, бо я наклала на пергамент з підписами спеціальне закляття, — понуро пояснила Герміона. — Якби хтось побіг з доносом до Амбридж, то ми одразу довідалися б, хто це зробив, і йому було б дуже несолодко.

— А що б з ним сталося? — поцікавився Рон.

— Скажімо, — відповіла Герміона, — прищі Луїзи Міджен порівняно з його карою були б наче кілька невинних веснянок. Ходімо снідати й побачимо, що думають інші… цікаво, чи це порозвішували у всіх гуртожитках?

Коли вони зайшли до Великої зали, то відразу зрозуміли, що оголошення від Амбридж з’явилося не лише у ґрифіндорській вежі. У залі велися напружені розмови, учні безперестанку гасали між столами, обговорюючи новину. Не встигли Гаррі, Рон і Герміона сісти, як до них прибігли Невіл, Дін, Фред, Джордж та Джіні.