Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі більше не розпитував Слизорога, тож учитель настійок знову почав ставитися до нього приязно, як і перед тим, а ту прикру розмову взагалі, здається, викинув з голови. Гаррі очікував запрошення на чергові професорові сходини, маючи цього разу твердий намір їх відвідати, навіть якщо доведеться переносити тренування з квідичу Та, на жаль, так і не дочекався. Гаррі розпитав Герміону й Джіні: дівчата теж не отримували запрошень, утім, їх не отримав ніхто. Гаррі було цікаво, чи не означає це, що Слизоріг далеко не такий забудькуватий, як здавалося, і що він твердо вирішив не давати Гаррі ані найменшої нагоди себе порозпитувати.

Тим часом гоґвортська бібліотека вперше за весь час не виправдала Герміониних сподівань. Це її так вразило, що вона навіть забула про свою злість на Гаррі за його витівку зі шлунковим каменем.

- Я ніде не знайшла пояснення, що таке горокракси! - обурено заявила вона. - Нема нічого! Переглянула увесь спецфонд, навіть ті жахливі книжки, де описано, як готувати смертоносне зілля… і нічого! Знайшла тільки оце, у вступі до «Найзліснішої магії»… послухай… "про горокракс, найогидніший з магічних витворів, ми нічого не скажемо й не підкажемо"… то навіщо було взагалі згадувати? -і вона спересердя так ляснула палітуркою, що старий фоліант аж завив, немов примара. -Та заткнися, - гаркнула Герміона, запихаючи книжку в сумку.

З настанням лютого сніг довкола школи почав танути, а замість нього прийшла холодна тоскна вогкість. Над замком зависли сірі аж фіолетові хмари, а від постійної мжички моріжки перед ним стали слизькі й багнисті. Через це перший урок явлення для шестикласників, призначений на суботній ранок, щоб ніхто не пропускав звичайних уроків, проходив не на шкільній території, а у Великій залі.

Коли Гаррі з Герміоною спустилися в залу (Рон прийшов з Лавандою), то побачили, що столи десь зникли. У височенні вікна періщив дощ, а зачаклована стеля вирувала темними барвами. Учні зібралися перед професорами Макґонеґел, Снейпом. Флитвіком та Спраут - вихователями своїх гуртожитків. Ще там був якийсь невисокий чаклун-Гаррі одразу вирішив, що то інструктор явлення з міністерства. Він був на диво безбарвний, з прозорими віями, ріденьким розкуйовдженим волоссям; здавалося, що найлегший вітерець звалить його з ніг. Гаррі було цікаво, чи то маса його тіла зменшилася від постійних явлень і роз'явлень, чи то така квола статура найкраще підходить, якщо маєш бажання зникати.

- Доброго ранку, - привітався чаклун з міністерства, коли прибули всі учні, а вихователі гуртожитків закликали до тиші. - Мене звати Вілкі Твайкрос, і наступні три місяці я буду вашим міністерським інструктором з явлення. Сподіваюся, що за цей час добре підготую вас до іспитів…

- Мелфою, перестань розмовляти і не відволікайся! - гримнула професорка Макґонеґел.

Усі озирнулися. Мелфой зі злості почервонів і відійшов від Креба, з яким, видно, пошепки про щось сперечався. Гаррі зиркнув на Снейпа-той теж був роздратований, хоч, як підозрював Гаррі, це стосувалося, мабуть, не так Мелфоєвої поведінки, як того, що Макґонеґел зробила зауваження учневі його гуртожитку.

- …щоб ви були добре підготовані до складання іспиту, - вів далі Твайкрос, наче його й не перебивали.

- Як ви вже, мабуть, знаєте, зазвичай у Гоґвортсі не можливо являтися чи роз'являтися. Пан директор зняв ці чари на одну годину, і тільки в межах Великої зали, щоб ви могли потренуватися. Хотів би наголосити, що поза стінами цієї зали ви являтися не зможете, тож нема сенсу навіть пробувати.

А зараз попрошу всіх стати так, щоб перед кожним було з півтора метри вільного простору.

Почалася метушня й штовханина-учні розходилися, натикалися один на одного і сперечалися за місця. Вихователі гуртожитків походжали між учнями, визначаючи їхні позиції й припиняючи суперечки.

- Гаррі, ти куди?-здивувалася Герміона.

Але Гаррі не відповів; він швидко загубився в юрбі, проминув те місце, де попискував професор Флитвік, намагаючись розставити по місцях кількох рейвенкловців, які пхалися наперед, пройшов повз професорку Спраут, яка шикувала своїх гафелпафців рядочком, і, нарешті, ухилившись від Ерні Макмілана, зумів стати з самого краю натовпу, прямісінько за спиною в Мелфоя. Той, скориставшись сум'яттям, знову сперечався з Кребом, який з бунтівним виглядом стояв перед ним рівно за півтора метри.

- Я не знаю, як задовго, врубався? - визвірився на нього Мелфой, не підозрюючи, що Гаррі стоїть у нього за спиною. - Карочє, воно виходить довше, ніж я думав.