Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

Його відповідь не забарилася.

— Герміоно, ти ж сама це вже пояснювала! Бо їх треба знайти самому! Це ж Пошук!

— Та я сказала тільки, щоб переконати тебе відвідати Лав—ґудів! —роздратовано вигукнула Герміона. — Я й сама не вірила!

Гаррі не звернув уваги.

— Дамблдор завжди давав мені змогу до всього доходити самому. Дозволяв мені випробовувати власну силу, ризикувати. Це все якраз у його стилі.

— Гаррі, це ж не забава, не експеримент! Це щось дуже справжнє, а Дамблдор дав тобі чіткі інструкції: знайти і знищити горокракси! Цей символ нічого не означає, забудь про Смертельні реліквії, нам не можна збиватися на манівці…

Гаррі її майже не слухав. Знову й знову крутив у пальцях снича, сподіваючись, що той якось відкриється — і він продемонструє воскресальний камінь, доведе Герміоні, що не помилявся, що Смертельні реліквії існують.

Вона з надією подивилася на Рона.

— Ти ж теж у це не віриш, правда?

Гаррі глянув на нього. Рон вагався.

— Я не знаю… тобто… щось там наче й збігається, — забелькотів Рон. —Але якщо подивитися загалом… — Він важко зітхнув. — Я думаю, Гаррі, що наше завдання — позбутися горокраксів. Це нам звелів робити Дамблдор. Може… може, краще забути про різні там реліквії.

— Дякую, Роне, —зраділа Іерміона. —Я вартуватиму перша.

І вона пройшла повз Гаррі й сіла при вході в намет, поставивши таким чином крапку в їхній дискусії.

Уночі Гаррі майже не спав. Думка про Смертельні реліквії оволоділа ним і він не міг заспокоїтися, бо в розпаленій свідомості вирували ідеї й образи: чарівна паличка, камінь і плащ. Якби ж він зумів ними всіма оволодіти…

"Я відкриваюся наприкінці"… але наприкінці чого? Чому не можна здобути камінь негайно? Отримавш цей камінь,

він розпитав би про все самого Дамблдора… і Гаррі почав бурмотіти сничеві різні слова, випробував усе, навіть пар—селмову, але золотий м'ячик не відкривався…

А паличка, бузинова чарівна паличка, де вона захована? Де її зараз шукає Волдеморт? Гаррі навіть захотів, щоб знову почав палати його шрам, щоб виявив йому Волдемортові думки — бо чи не вперше їх з Волдемортом об'єднали пошуки однієї й тієї самої речі… Герміоні, звісно, це не сподобалося б… але ж вона просто не вірила… Ксенофілій у чомусь мав рацію… "Обмежена. Недалека. Вузьколоба". Правда полягала в тому, що її лякала навіть думка про Смертельні реліквії, особливо про воскресальний камінь… І Гаррі знову притулився губами до снича, цілував його й ледь не ковтав, проте холодний метал не піддавався…

От— от мало світати, коли він раптом згадав про Луну, що самотньо сиділа в камері Азкабану, оточена дементорами, і йому стало страшенно соромно за себе. У гарячкових роздумах про реліквії він геть забув про неї. Якби ж її можна було врятувати! Проте дементори у таких великих кількостях були практично нездоланні. Думка про дементорів нагадала, що він ще не пробував терновою чарівною паличкою вичак—лувати патронуса… зранку треба буде спробувати…

Якби ж можна було якось дістати кращу чарівну паличку…

І його знову охопило палке бажання здобути бузинову паличку, паличку Смерті, нездоланну і всемогутню…

Уранці вони склали намет і рушили далі під акомпанемент страшенної зливи. Дощ переслідував їх до узбережжя, де вони увечері поставили намет, і лив цілісінький тиждень, погіршуючи Гаррі настрій, і так похмурий від розкислих безрадісних пейзажів. Він міг думати тільки про Смертельні реліквії. Так, наче в ньому всередині палало полум'я, яке ні відверта Герміонина невіра, ні вперті Ронові сумніви погасити не могли. Та що палкіша була його жага до реліквій, то менше радості в ньому лишалося. Він звинувачував Рона й Герміону — їхня непохитна байдужість впливала на його настрій ще гірше, ніж безжальний дощ, проте ніщо не

МОГЛО ПОХИТНуТИ ЙОГО ВПеВНеНОСТІ — ВОНа Uyjlct ІШЖШ і па.

Віра в реліквії і прагнення їх роздобути так захопили Гаррі, що він почувався відірваним від друзів та їхньої одержимості горокраксами.

— Одержимості? — перепитала його Герміона крижаним тихим голосом, коли Гаррі якось увечері необачно промовив це слово після того, як вона прочитала йому нотацію про відсутність в нього інтересу до пошуку нових горокраксів. — Ми не одержимі, Гаррі! Ми просто хочемо зробити те, що нам доручив Дамблдор!

Та Гаррі був глухий до цієї завуальованої критики. Дамблдор залишив Герміоні знак реліквій, щоб вона його розшифрувала, а ще він, був переконаний Гаррі, заховав у золотому сничі воскресальний камінь. "Разом їм жити не судилося… володар смерті"… чому цього не розуміють Рон і Герміона?