Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— Щось таке. Поза сумнівом, це була маячня… — відповів Дамблдор. З великим зусиллям він випростався в кріслі. — Але тепер це лише спрощує справу.

Снейп глянув спантеличено. Дамблдор усміхнувся.

— Я маю на увазі план Лорда Волдеморта щодо мене. За його задумом, мене має вбити бідолаха Мелфой.

Снейп сів на стілець, на якому так часто сидів Гаррі — біля стола навпроти Дамблдора. Гаррі відчував, що він хотів ще щось додати про ушкоджену закляттям Дамблдорову руку але той підняв її вгору, ввічливо відмовляючись розмовляти на цю тему Снейп насупився і сказав:

— Темний Лорд і не сподівається, що Драко зуміє тебе вбити. Це лише кара за недавні Луціусові провали. Повільні тортури для Дракових батьків, які тільки й можуть, що спостерігати, як він урешті—решт зазнає невдачі і заплатить за це сповна.

— Словом, хлопцеві оголосили смертний вирок так само, як і мені, — сказав Дамблдор. —Так ось, мені здається, що наступним виконавцем убивства після Дракової невдачі цілком природно маєш стати ти.

Якусь мить вони мовчали.

— Гадаю, саме так Темний Лорд і задумав.

— Чи передбачає Лорд Волдеморт у найближчому майбутньому ситуацію, коли йому вже не потрібен буде шпигун у Гоґвортсі?

— Так, він вірить, що школа незабаром опиниться в його руках.

— А якщо вона й справді опиниться в його руках, — сказав Дамблдор ніби сам до себе, — дай мені слово, що зробиш усе можливе для захисту учнів.

Снейп скупо кивнув головою.

— Добре. Так—от. Насамперед з'ясуй, що там задумав Драко. Переляканий підліток —загроза не лише іншим, а й йому самому. Запропонуй йому допомогу й підтримку, він погодиться, він тебе любить…

— …значно менше після того, як його батько потрапив у неласку. Драко звинувачує в цьому мене, думає, що це я зазіхнув на Луціусове місце.

— Нічого, спробуй. Мене не так турбує власна доля, як випадкові жертви його завзяття. Бо якщо ми хочемо врятувати хлопця від гніву Лорда Волдеморта, то існує тільки один вихід.

Снейп підняв брови і в'їдливо запитав: —Ти дозволиш йому тебе вбити?

— Авжеж, ні. Мене вб'єш ти. Запала довга мовчанка, яку переривало тільки якесь дивне клацання. Це фенікс Фоукс обгризав хрящ каракатиці.

— То, може, мені це зробити зараз? — з їдкою іронією запитав Снейп. — Чи дати тобі ще кілька хвилин — скласти

епітафію?

— Ні, ще трохи зашвидко, —усміхнувся у відповідь Дамблдор. — Насмілюся стверджувати, що потрібна мить сама виникне в належний час. А враховуючи те, що сталося сьогодні, — показав він свою засохлу руку, — можна не сумніватися, що така мить настане впродовж цього року.

— Якщо ти не проти вмерти, — грубо сказав Снейп, — то чому б не дати такої можливісті Драко?

— Він свою душу ще не надто занапастив, — відказав Дамблдор. — Я не хочу, щоб через мене вона в нього пропала.

— А моя душа, Дамблдоре? Моя?

— Тільки ти один знаєш, чи зашкодить твоїй душі, якщо ти допоможеш старій людині уникнути мук і принижень, — сказав Дамблдор. — Я прошу тебе, Северусе, зробити мені цю велику послугу, бо смерть і так наближається до мене так само невідворотно, як і той факт, що "Гармати з Чадлі" опиняться цього року на самому дні турнірної таблиці. Зізна юся, що надаю перевагу швидкому й безболісному відходу замість повільної й неприємної історії, якою все це може стати, якщо вони, наприклад, залучать Ґрейбека… я чув, що Волдеморт його завербував? Або ж любу Белатрису, яка любить погратися з їжею, перш ніж її проковтнути.

Він говорив це невимушено, проте його блакитні очі пронизували Снейпа так, як часто пронизували Гаррі — ніби він бачив душу, про яку йшлося. Нарешті Снейп іще раз

скупо кивнув.

— Дякую, Северусе… — Дамблдор був задоволений. Кабінет зник, і ось у сутінках Снейп і Дамблдор бредуть

разом по безлюдній території замку.

— Що ти з Поттером робиш вечорами, коли замикаєтеся вдвох? — запитав зненацька Снейп.

Дамблдор був стомлений.

— А що таке, Северусе? Хочеш йому призначити додаткове покарання? Хлопець незабаром більше часу відбуватиме покарання, ніж робитиме щось інше.

— Він стає копією батька…

— З вигляду — можливо, але в глибині душі значно більше схожий на маму. Я віддаю розмовам з Гаррі так багато часу, бо нам є що обговорити. Я повинен поділитися з ним певною інформацією, поки ще не пізно.

— Інформацією… — повторив Снейп. — Ik довіряєш йому… і не довіряєш мені.

— Йдеться не про довіру. Мій час, як ми обидва знаємо, дуже обмежений. Мені вкрай важливо дати хлопцеві достатньо інформації, щоб він міг зробити те, що мусить.