Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— Не треба так дивуватися, Северусе. Скільки людей по мерло в тебе на очах?

— Останнім часом люди помирали тільки тоді, як я не міг їх урятувати, — відповів Снейп і встав. —Ти мене використав.

— Тобто?

— Я шпигував заради тебе, брехав заради тебе, ризикував життям заради тебе. Усе це робилося буцімто для того, щоб син Лілі Поттер був у безпеці. А тепер ти мені кажеш, що вирощував його, наче свиню на забій…

— Це навіть зворушливо, Северусе, — серйозно сказав Дамблдор. — Невже ти таки зумів хлопця полюбити?

— Його? — вигукнув Снейп. — Експекто патронум!

З кінчика його чарівної палички вистрибнула срібна лань, опустилася на підлогу кабінету, оббігла навколо нього й вистрибнула у вікно. Дамблдор дивився, як вона відлетіла, а коли її срібне сяйво згасло, знову повернувся до Снейпа, і в очах у нього стояли сльози.

— Аж через стільки часу?

— Завжди, — відповів Снейп.

Видиво змінилося. Тепер Гаррі бачив, як Снейп розмовляє з портретом Дамблдора за його письмовим столом.

— Дай Волдемортові правильну дату від'їзду Гаррі від його тітки й дядька, — сказав Дамблдор. — Бо інакше виникнуть підозри, оскільки Волдеморт вважає, що ти в курсі всього. І спробуй підкинути ідею двійників—принад… думаю, це га рантуватиме Гаррі безпеку. Спробуй конфундувати Ман— данґуса Флечера. І ще, Северусе, якщо тебе змусять узяти участь у гонитві, дій якомога переконливіше… Не підмочи своєї репутації в очах Лорда Волдеморта, інакше Гоґвортс опиниться в руках брата й сестри Керроу…

І ось Снейп уже сидить разом з Манданґусом у якійсь незнайомій таверні. Манданґусове обличчя на диво порожнє, а Снейп зосереджено супиться.

— Ти запропонуєш Орденові Фенікса скористатися приманками. Багатозільна настійка. Поттери—двійники. Тільки це може щось дати. Ти забудеш, що це я тобі запропонував. Подаси як свою ідею. Зрозумів?

— Зрозумів, — пробурмотів Мандангус з туманними очима…

У наступному видиві темної безхмарної ночі Гаррі летів на мітлі поруч зі Снейпом. їх супроводжували інші смер—тежери в каптурах, а попереду летіли Люпин з Гаррі, що насправді був Джорджем… один смертежер випередив Снейпа і підняв чарівну паличку, цілячись Люпинові у спину…

— Сектумсемпра! — крикнув Снейп.

Але закляття, скероване на смертежерову руку з чарівною паличкою, пролетіло повз ціль і влучило в Джорджа…

А далі — Снейп стоїть навколішки у Сіріусовій кімнаті. Сльози крапають з кінчика його гачкуватого носа, а він читає старого листа Літ. На другій сторінці було всього кілька слів:

• товаришував будь — коли з Ґелертом Ґріндельвальдом .
• Я осо бисто думаю , що вона вже починає втрачати глузд !
• З великою любов'ю , Лілі

Снейп узяв аркуш, що зберігав підпис Лілі та її любов, і заховав під мантію. Тоді роздер надвоє фотографію, яку також тримав у руках, залишив собі ту половинку, з якої всміхалася Лілі, і кинув на підлогу під комод ту, де були ДжеймсіГаррі…

Ще одне видиво: Снейп знову стоїть у директорському кабінеті, а у власний портрет поспіхом забігає Фінеас Ніґелус.

— Директоре! Вони розбили намет у Дійовім лісі! Брудно—кровка…

— Не вживай цього слова!

— …ну, те дівчисько Ґрейнджер назвала це місце, коли відкривала свою сумочку, і я почув!

— Добре! Дуже добре! — вигукнув портрет Дамблдора з—за директорського крісла. —Тепер, Северусе, меч! Не забувай, що його можна отримати лише за великої потреби і справжньої мужності… і він не повинен знати, що його поклав ти! Якщо Волдеморт прочитає думки Гаррі й довідається, що ти йому допомагаєш…

— Я знаю, — коротко кинув Снейп. Він підійшов до Дамбл— дорового портрета і потяг його вбік. Портрет відсунувся, відкривши приховану нішу, з якої він дістав Ґрифіндорів

меч.

— Ти й досі не хочеш мені сказати, чому так важливо дати Поттерові цього меча? —запитав Снейп, накидаючи на мантію дорожній плащ.

— Не хочу, — відповів портрет Дамблдора. — Він знатиме, що з ним робити. І ще, Северусе, будь дуже обережний, бо вони твою появу можуть сприйняти не дуже люб'язно після того, що сталося з Джорджем Візлі…

Снейп озирнувся біля самих дверей.

— Не турбуйся, Дамблдоре, — сказав холодно. — У мене є план…

І вийшов з кабінету. Гаррі виринув із сита спогадів, а наступної миті він уже лежав на встеленій килимами підлозі того ж таки кабінету — так, ніби Снейп щойно зачинив за собою двері.