Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

Ми дуже гарно й затишно відсвяткували день народження — за чаєм , були тільки ми та стара Батільда . Вона завжди була до нас люб ' язна , а в Гаррі закохана просто до нестями . Шкода , що ти не зміг приїхати , але справи Ордену понад усе , а Гаррі ще малий і ь ( е розуміє , що це його перший день народження ! Джеймс трохи дратується , що мусить тут сидіти під замком , він намагаєтьсяцього не показувати , але я ж бачу … крім того , його плащ — невмдимка й досі у Дамблдора , і тому нема змоги виходити на прогулянки . Якби ти нас відвідав , він би дуже зрадів . Минулої неділі тут був Червик , він дуже пригнічений — можливо , так на нього вплинула звістка про Маккінонів . Я цілий вечір проплакала , коли це почула .

Батільда забігає ледь не щодня , це дивовижна старушенція , вона знає стільки цікавих історій про Дамблдора , хоч навряд чи він зрадів би , якби довідався ! До речі , сумніваюся , що у все можна вірити , бо не дуже схоже на правду , щоб Дамблдор …

У Гаррі затерпли руки й ноги. Він стояв непорушно, тримаючи занімілими пальцями цей дивовижний аркуш, а в його грудях мовби відбулося тихе виверження емоцій — радість і смуток у рівних дозах стугоніли в його жилах. Хитнувшись до ліжка, він сів.

Ще раз перечитав листа, однак якогось нового сенсу не знайшов, тому почав вивчати її почерк. Вона писала "г" так само, як і він. Переглянув листа і знайшов усі ці літери до одної — і кожнісінька була мовби дружній помах руки з по—тойбіччя. Цей лист — неймовірний скарб, свідчення, що Лілі Поттер жила, насправді жила, що її тепла рука колись торкалася цього аркуша, виводила чорнилом ці букви, ці слова про нього, про Гаррі, її сина.

Нетерпляче відганяючи непрохані сльози, він перечитав листа, цього разу зосередившись на змісті. І ніби чув забутий голос.

У них був кіт… можливо, він загинув, як і його батьки, в Ґодриковій Долині… або втік, як не стало кому годувати… Сіріус купив йому першу мітлу… його батьки знали Батільду Беґшот; можливо, їх познайомив Дамблдор? "Його плащ—невидимка й досі у Дамблдора"… щось тут було дивне…

Гаррі замислився над маминими словами. Чому Дамблдор забрав Джеймсів плащ—невидимку? Гаррі добре пам'ятав, як директор сказав йому кілька років тому: "Мені не треба плаща, щоб стати невидимим". А може, він був потрібен якомусь менш обдарованому членові Ордену, і Дамблдор його тільки передав? Гаррі читав далі…

" Тут був Червик"… Зрадник Петіґру був "пригнічений"? Може, він знав, що бачить Джеймса й Лілі востаннє?…

А тоді знову Батільда, яка розповідала неправдоподібні історії про Дамблдора: " не дуже схоже на правду, щоб Дамблдор…"