Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

До них спішив один з тих смертежерів, що були свідками Дамблдорової загибелі. Міністерські працівники, що стояли поблизу, принишкли і втупили очі в підлогу. Гаррі відчував, як їх пронизує страх. Зле й тупувате обличчя цього чоловіка не пасувало до його розкішної мантії, розшитої золотою ниткою. Хтось із юрби біля ліфтів улесливо привітався:

— Доброго ранку, Якслі! Якслі навіть на нього не глянув.

— Катермол, щоб хтось із технічної служби навів лад у моєму кабінеті. Там і досі йде дощ.

Рон озирнувся, мовби надіючись, що хтось йому допоможе, але всі мовчали.

— Дощ… у вашому кабінеті? Це… це не дуже добре. Рон нервово захихотів. Якслі вирячив очі.

— Катермол, ти думаєш, що це смішно? Дві відьми вийшли з черги й кудись побігли.

— Ні, — відповів Рон, — авжеж, ні…

— Тобі ж відомо, що я ось іду вниз допитувати твою дру жину? Я, правду кажучи, взагалі дивуюся, чого ти не сидиш зараз там, тримаючи її за руку. Вирішив її позбутися як непотребу? Може, це й наймудріше. Наступного разу будь розумніший і одружуйся з чистокровними.

Герміона пискнула від жаху. Якслі глянув на неї. Вона закашлялася й відвернулась.

— Я… я… — почав затинатися Рон.

— Проте якби це мою дружину звинуватили, що вона бруднокровка… — вів далі Якслі, —…хоч про жодну мою колишню дружину навіть помилково не можна було такого подумати… а керівник відділу дотримання магічних законів доручив би мені якусь роботу, то я, Катермоле, усі сили від дав би, щоб виконати його доручення. Ти мене зрозумів?

— Так, — прошепотів Рон.

— Тоді виконуй, Катермол, і якщо в моєму кабінеті через годину не буде абсолютно сухо, то я дуже сумніваюся, що твоїй дружині вдасться отримати підтвердження Кровного статусу.

Золоті ґрати перед ними з брязкотом розсунулися. Кивнувши головою й гидко усміхнувшись до Гаррі, який, очевидно, мав схвально оцінити таке його ставлення до Катер—мола, Якслі перейшов до іншого ліфта. Гаррі, Рон і Герміона зайшли в ліфт, але ніхто не зайшов за ними, неначе вони були заразні. Ґрати з брязкотом засунулися, й ліфт почав

підніматися.

— Що мені тепер робити? — негайно запитав у друзів ошелешений Рон. — Якщо я не погоджуся, то мою дружину… тобто Катермолову дружину…

— Ми підемо з тобою, нам треба бути разом… — почав було Гаррі, але Рон гарячково закрутив головою.

— Це дурість, бо в нас мало часу. Ви шукайте Амбриджку, а я піду наведу лад у кабінеті Якслі… але ж як мені зупинити

той дощ?

— Спробуй "Фініте інкантатем" ', — одразу порадила Герміона, — це може зупинити дощ, якщо його вичаклувано закляттям чи заклинанням, а якщо ні, то щось, мабуть, зіпсувалося в атмосферних чарах, а їх буде важче полагодити, тому, як тимчасовий захід, спробуй "Імперіус", щоб його речі не намокли…

— Ще раз повтори, поволі… — попросив Рон, розпачливо шукаючи в кишенях хоча б недогризок пера, але в цю мить ліфт здригнувся й зупинився. Безтілесний жіночий голос

повідомив:

— Четвертий рівень, відділ нагляду й контролю за магіч ними істотами, включно з підрозділами звірів, людських істот та духів, відомством зв'язків з ґоблінами та дорадчим бюро боротьби зі шкідниками.

Ґрати розсунулись і до ліфту зайшли два чаклуни й залетіло кілька блідо—фіолетових паперових літачків, закружлявши навколо лампи, що звисала зі стелі ліфта.

— Доброго ранку, Альберте, — всміхнувся до Гаррі чоловік з густими бакенбардами. Ліфт знову рушив угору, а чоловік кинув погляд на Рона й Герміону. Герміона поспіхом нашіп тувала Ронові інструкції. Чаклун нахилився, вишкірившись, до Гаррі і пробурмотів: — Дерк Кресвел? Зі служби зв'язків з ґоблінами? Непогано, Альберте. Тепер я майже впевнений, що займу його посаду!

Він підморгнув. Гаррі всміхнувся у відповідь, сподіваючись, що цього вистачить. Ліфт зупинився. Ґрати знову розсунулись.

— Другий рівень, відділ дотримання магічних законів, включно з управлінням нелегального використання чарів, штаб—квартирою аврорів та адміністративними службами "Чарверсуду", — повідомив безтілесний відьомський голос.

Гаррі побачив, як Герміона легенько підштовхнула Рона і той вискочив з ліфта разом з іншими чаклунами, залишивши Гаррі й Герміону самих. Щойно зачинилися золоті двері, як Герміона дуже швидко випалила:

— Знаєш, Гаррі, треба мені було піти з ним, навряд чи він розуміє, що робить, а якщо його зловлять, то увесь наш задум…

— Перший рівень, міністр магії та допоміжні служби. Золоті ґрати знову розсунулись, і Герміона охнула. Перед