Тенґо коротко привітався.
— Мені передали, що ви недавно телефонували.
— Так, телефонувала. Я зараз з'єднаю вас з лікарем вашого батька. Поговоріть, будь ласка, безпосередньо з ним.
Не відриваючи слухавки від вуха, Тенґо очікував з'єднання. Співрозмовник усе не підходив до телефону. У слухавці майже цілу вічність лунала одноманітна мелодія американської народної пісні «Home on the Range». Заплющивши очі, Тенґо згадав краєвид навколо оздоровниці на березі півострова Босо. Густий сосновий бір і вітер, що між стовбурами прилітає з моря. Хвилі Тихого океану, що невтомно накочуються на берег. Тихе фойє, без відвідувачів. Брязкіт коліс пересувного ліжка в коридорі. Вицвілі віконні штори. Акуратно випрасувані білі халати медсестер. Запах гіркої слабої кави в їдальні.
Потім до телефону підійшов лікар.
— Вибачте, що змусив вас чекати. Мене терміново викликали до іншої палати.
— Та нічого, — сказав Тенґо. І спробував уявити собі обличчя батькового лікаря. Але не пригадав — він його ні разу не бачив. Голова ще справно не працювала. — Може, щось сталося з батьком?
Зробивши коротку паузу, лікар відповів:
— Сьогодні нічого особливого не сталося, однак уже якийсь час він хронічно почувається не дуже добре. Мені прикро вам про це казати, але ваш батько в коматозному стані.
— В коматозному стані, — повторив Тенґо.
— Спить глибоким сном.
— Тобто непритомний?
— Так.
Тенґо задумався. Змусив голову працювати.
— Може, батько на щось захворів, а тому впав у коматозний стан?
— Ні, це не так, — розгублено відповів лікар.
Тенґо чекав.
— Пояснювати по телефону важко, але чогось особливо поганого, жодної конкретної хвороби в нього не було — ні раку, ні запалення легенів. З медичного погляду, в нього нема виразних симптомів якоїсь хвороби. Невідомо, з якої причини, але у вашого батька помітно знизилися природні сили, які підтримували його життя. А позаяк причина невідома, то й надійного методу лікування не вдається вибрати. Йому поставили крапельницю для підживлення організму. Але таке лікування тимчасове, алопатичне, а не радикальне.
— Можна вас одверто спитати? — сказав Тенґо.
— Звичайно, можна, — відповів лікар.
— Батько недовго протримається?
— Якщо кома триватиме, то ймовірність цього велика.
— Дається взнаки стареча неміч?
— Вашому батькові ще не сповнилось і сімдесяти. Тож про старечу неміч не йдеться, — невпевненим голосом сказав лікар. — Загалом він здоровий. Іншої хронічної хвороби, крім порушення функцій мозку, в нього не помічено. Регулярні вимірювання його фізичних спроможностей дають досить добрі результати. Якоїсь проблеми ми з ним не мали.
На цьому лікар замовк. А потім вів далі:
— Однак… за останні кілька днів у нього начебто з'явилися ознаки, як ви кажете, старечої немочі. Функції організму знизилися, і, здається, ослабла воля до життя. Такі симптоми, як правило, властиві людям під дев'яносто років. У такому віці трапляються випадки, коли людина втомлюється і відмовляється докладати зусилля, щоб підтримати своє життя. А от чому щось подібне відбувається з Каваною-саном, я поки що не розумію.
Прикусивши губи, Тенґо задумався.
— Коли настала кома? — спитав він.
— Три дні тому, — відповів лікар.
— І ті три дні він не прокидався?
— Ані разу.
— І ознак життя щораз меншало?
— Не швидко, але, як я вже казав, потроху його життєві сили помітно ослабли. Так, поволі зменшуючи швидкість, наближається до зупинки поїзд.
— Як ви гадаєте, скільки часу в нього лишилося?
— Точно не можу сказати. Якщо такий стан триватиме, то в найгіршому випадку лишився один тиждень, — відповів лікар.
Тенґо переклав слухавку з однієї руки в другу і ще раз прикусив губу.
— Я завтра до вас навідаюся, — сказав він. — І без вашого дзвінка я збирався поїхати. Але добре, що ви подзвонили. Дякую.
Почувши це, лікар, здається, полегшено зітхнув.
— Так і зробіть. Бажано, щоб ми зустрілись якомога швидше. Батько не може говорити, але, напевне, зрадіє, коли ви приїдете.
— Але ж він непритомний, хіба ні?
— Непритомний.
— Відчуває біль?
— Гадаю, ні. Можливо, не відчуває. Лихо не без добра — він міцно спить.
— Щиро дякую, — сказав Тенґо.
— Кавана-сан, — мовив лікар, — ваш батько… як би це сказати… був надзвичайно невибагливою людиною. Нікому не завдавав жодного клопоту.